Грем був у шоці від того, що людина вкрала свою власну дитину, але він був нерішучим по життю, до того ж перебував у замішанні. Він хотів учинити добре, але не хотів потрапити в халепу. А тепер уже пізно йти в поліцію. Вони запитають, навіщо було чекати так довго. Тепер до них із Синтією буде навіть більше питань, ніж якби поліція дізналася, що вони знімають статеві акти, — тепер їх можуть звинуватити в перешкоджанні закону чи у приховуванні доказів, чи ще в чомусь подібному. Тому Грем хоче вдати, що відео не існує. Він хоче його знищити.
У Синтії свої причини не йти до поліції з цим відео. В неї є дещо на Марко, і це можна продати за гроші.
Вона скаже про це відео Марко. Вона впевнена, що він щедро за нього заплатить. Гремові знати не обов’язково.
Це, звісно, безсердечний учинок, але на яку шану може розраховувати чоловік, що викрав власну дитину? Він заслуговує на це.
Розділ 22
Марко та Анна сидять за кухонним столом, намагаючись поснідати. Вони заледве торкнулися своїх тостів. Останнім часом вони харчуються здебільшого кавою та відчаєм.
Марко мовчки читає газету. Анна дивиться крізь вікно на задній двір, нічого не бачачи. Часом вона не витримує навіть вигляду газет і питає в нього, як він може їх читати. В інші дні вона штудіює їх від першої сторінки до останньої, шукаючи будь-що, що стосується викрадень. Але зрештою вона читає їх усі. Це струп, який вона здирає знов і знов.
Анні видається дуже дивною річчю читати про себе в газеті.
Раптом Марко від несподіванки підскакує на стільці.
— Що там таке? — питає вона.
Він їй не відповідає.
Вона втрачає цікавість. Сьогодні один із тих днів, коли вона ненавидить газети. Вона не хоче нічого знати. Вона встає й виливає в мийку свою холодну каву.
Марко читає, затамувавши дихання. Стаття, яку він читає, не про викрадення, але насправді — про нього. Можливо, це відомо тільки Марко, але тепер він у паніці намагається збагнути, що з цим робити.
Він дивиться на фото в газеті. Це він, не може бути й сумнівів.
Брюса Ніланда, його спільника, знайшли мертвим — жорстоко вбитим — у його хатинці в Катскільських горах. Стаття скупа на подробиці, але в ній припускалося, що то було збройне пограбування. Чоловіка вдарили по голові. Якби не фотографія вбитого, Марко б узагалі пропустив цю коротку замітку й цінну інформацію, яка в ній містилася. У газеті писалося, що його насправді звуть Дерек Гоніґ.
Серце Марко бухкає, коли він намагається зібрати все докупи. Брюс — якого звуть зовсім не Брюс — мертвий. У статті не пишеться, коли його вбили. Це може пояснити, чому Брюс не вийшов на зв’язок тоді, коли вони домовлялися, чому не відповідав на мобільний. Але хто вбив його? І де тепер Кора? Марко чітко уявив, як той невідомий, що вдарив його по голові та вбив Брюса, забрав і Кору. І той убивця, схоже, міг також забрати й гроші. Марко мусить розповісти поліції. Але як він пояснить, не розкривши своєї жахливої ролі в усьому цьому?
Він вкривається холодним потом. Дивиться на свою дружину, що стоїть до нього спиною біля мийки. У тому, як зіщулилися її плечі, відчувається невимовна туга.
Він мусить піти до поліції.
Чи він просто дурень? Які шанси, що Кора досі жива? Гроші в мерзотників. Напевне, вони вже вбили її.
Але, можливо, вони вимагатимуть ще грошей. Якщо існує хоч найменший шанс на те, що донька досі жива, він мусить розповісти про це Ресбаку. Але як? Як розповісти, не накликавши біди на себе?
ebooksa