Хедвел не знав, що й казати. Вочевидь, існувало якесь табу, що забороняло рятувати потопаючих. Але ж як така незначна подія могла переважити все те, що він для них зробив?
— Однак хоч якусь церемонію ви для мене влаштуєте? — благально промовив він.
В очах священика світилося співчуття. Схопивши патерицю, він став її піднімати…
Проте зловісне ревіння натовпу примусило Лага зупинитися.
— Я нічого не можу вдіяти. Залиш нас, самозваний посланцю. Залиш нас, о, Хедвеле, — той, хто не заслуговує на смерть!
— Гаразд! — вигукнув Хедвел, якому раптом урвався терпець. — А йдіть ви разом із вашою отарою брудних дикунів!.. Навіть якщо ви мене благатимете, я не залишуся з вами! Ти зі мною, Меле?
Дівчина судомно змигнула, поглянула на Хедвела, тоді на священика. Запала тиша. Потім почувся тихий голос Лага:
— Згадай про батька, Меле. Згадай про свою віру. Меле гордовито підвела підборіддя:
— Я знаю, в чому полягають мої обов’язки. Ходімо, Річарде, любий.
— Авжеж, — відказав Хедвел і гордо попрямував до свого корабля, Меле — за ним.
Священик розпачливо дивився їм услід.
— Меле! — лише раз гукнув навздогін убитий горем Лаг.
Але дівчина не озиралася. Він бачив, як вона ввійшла до корабля і як зачинився люк.
За кілька хвилин навколо срібної сфери виникло червоно-синє полум’я. Вона знялася в повітря, набираючи швидкість, потім перетворилася на цятку й зникла.
Сльози котилися по Лагових щоках, коли він за цим спостерігав.
Кількома годинами пізніше Хедвел сказав:
— Люба, ми летимо на Землю, мою рідну планету. Вона тобі сподобається.
— Я знаю, — прошепотіла Меле, роздивляючись в ілюмінатор сяючі цятки зірок.
Десь серед них був її дім, який вона втратила назавжди. Дівчина вже почала сумувати за домівкою. Але вибору не було. Принаймні для неї. Жінка має йти за коханим чоловіком. А коли вона вірно любить, то не повинна втрачати віри в свого обранця.
Меле вірила в Хедвела.
ebooksa