— У тому, що ти контра і йдеш від бандитського загону з якимось завданням. Від якої банди й що тобі доручили?
— Товаришу комісаре, ви приймаєте мене за когось іншого. Їй-бо!
Чоловік у шкірянці раптом дав Вовкові два гучних ляпаси. Загорлав несамовито:
— Свиня! Ти брудна й смердюча свиня, бандит недобитий, а з такими негідниками в нас одна розмова: до стінки!
— Але ж я справді працюю на непманів Гольдройза і Тимченка з Бердичева. Радянська влада дозволяє, є закон…
— Я тобі дам закон. Нема у нас для контри законів, ви всі поза законом!
“Точно, — похвалив себе Вовк, — який я молодець, що відразу відчув пастку. Ну який же чекіст так поводитиметься?”
А чоловік у шкірянці відступив на крок, потягнувся до дерев’яної кобури маузера.
— Востаннє питаю, — просичав, — хто тебе послав і куди? Даю ще півхвилини, а потім… — виразно поплескав по кобурі. — На місці!..
— Не маєте права! Я вимагаю суду!
— Тут тобі і суд, і я замість прокурора. Пойняв?
— Незаконно!
— Рахую до трьох: раз…
— Ви справді помиляєтесь!
Чоловік у шкірянці потягнувся ще раз до маузера, але передумав і махнув рукою хлопцям:
— Виведіть і там… Біля клуні…
Вовк рвонувся.
— Ви відповідатимете за це!
— Відповімо… — байдуже відказав чоловік у шкірянці. А хлопці знову викрутили Петрові руки за спину, зв’язав й підштовхнули його до дверей.
Під ганком стояв черевань і з цікавістю дивився на Вовка.
ebooksa