Фадул простяг ручисько, гречно всміхнувся. Правду казав Алваро Фарія: Аруза — персик. Кучерява, повногуба, волоока, тонкостанна, груди напинають білу блузку, клуби кругляться під вузькою синьою спідницею. Перед Фадулом стояв його ідеал жінки. Пощастить же комусь! Жаміл додав:
— А це мій друг Фадул Абдала, про якого я розповідав тобі.
Аруза тільки глипнула на нього й мовила майже нечутно:
— Дуже приємно.
Красуня, вродою всіх ільєуських дівчат затьмарить. Фадул задумався, як її краще назвати, і згадав Коран: бегума. Бегума, мусульманська принцеса.
Після вечері, сито відригуючи, Жаміл запросив гостей перейти до вітальні — випити кави. Підвелися.
— Куди ти, Арузо?
Аруза була вже в коридорі. Зупинилась і буркнула, не дивлячись на батька:
— До Беліньї, незадовго.
— Гості в нас, твоє місце тут.
Аруза вернулася, сіла за стіл. Після кави Жаміл попросив дочку:
— Відкрий піаніно й зіграй щось моїм друзям.
Дочка послухалась. Почала з «Першої ласки». Алваро Фарія захоплено поплескав, мабуть, справді об’ївся. Прозвучали «По хвилях» і «Для Елізи». Аруза хотіла закінчити концерт, одначе Жаміл сказав:
— А мій не зіграєш?
Сіла знову за піаніно, ушкварила «Турецький марш», — усі були в захваті. Фадул і Алваро ще аплодували, а дівчина вже підвелась і підійшла до батька.
— То я вже можу йти?
Свавільниця, подумав Фадул, відчуваючи, як зростає напруження: голос Жаміла, попри усмішку під вусами, виказував гнів:
— Ні. Сідай отут і побалакай з Фадулом.
Батько знову завзято засперечався з Алваро Фарією про місцеві справи. Аруза й Фадул перемовилися кількома словами; його спроба зацікавити її Кораном і Біблією не мала успіху. Вона кусала губи й ніби не чула його: покарана студентка чи незайманиця, роздратована тим, що вийшло не по її?
Дона Жордана, мати, поглядала стурбовано й всміхалася гостеві; вона поспішила на виручку, непомітно для Жаміла. Завела з Фадулом розмову про арабські ласощі: розказувала рецепти, сперечалася про дози меду й кунжуту.
ebooksa