Чи любите ви Вагнера?

— Мабуть, що так…

Тривале мовчання порушила Анрієт:

— Як сталося, що…

Він продовжив її думку.

— Твого зв"язкового арештувало гестапо. Або, точніше, так гадають.

— Кепсько…

— Я зараз обходжу всіх його зв"язкових, щоб передати наказ: нехай тиждень не ночують вдома.

— Ти вже їх бачив?

— Так.

— Скільки ж їх?

— Іще двоє.

— Скажи мені, П"єр, ти ж відповідальна людина в організації: чи ти, бува, не її керівник?

— О, ні, ти просто збожеволіла, люба. Чого це раптом?

Вона підвелася з ліжка. її халат розкрився на грудях, і Андре Ведрін побачив маленькі перса; він знав добре, які вони ніжні й пружні. Гаряча хвиля бажання затопила його тіло, і він сп"янів од нього, немов од вина. Вона помітила це і теж спалахнула бажанням. Так ненажерливе полум"я з тріском охоплює сухе дерево.

Він підвівся, зробив крок до неї, але раптом рвучко повернувся на каблуках і попрямував до дверей. Напівдорозі він зупинився і глянув на неї:

— Треба чогось поїсти. Якщо я прийду надто пізно, хазяїн відмовиться мене обслуговувати, — промовив він глухо.

Вона погодилась.

— Ну що ж, іди.

— Цього вечора я вільний, що буває нечасто. Запрошую тебе. Разом повечеряємо, підемо в кіно. Згода?

— Звичайно.