— Ні, месьє, я знаю інших людей, у яких гнів і бунтарство — найвищої проби.
Захисник «зазу» наче язика проковтнув. Серед публіки почувся сміх. Занепокоєний хазяїн нервово витирав серветкою склянку.
Андре Ведрін вже хотів голосно підтримати невідомого, коли раптом відвідувач, що незворушно палив сигарету, наче зовсім не цікавлячись розмовою, підвівся з-за столу, де він самотньо снідав, підійшов до прилавка і перебив завзятого сперечальника:
— Може, зробите мені таку ласку і підете зі мною до комісаріату, там я залюбки розпитаю вас про цих людей, у яких гнів і бунтарство найвищої проби. Здається, ви добре знайомі з цими людьми.
— Але ж стривайте…
— Поліція!
Він витяг своє посвідчення.
— Ідіть за мною.
Той затримався на хвилину, щоб допити своє вино, а поліцай тримав руку на його плечі. Хтось шепнув на вухо Андре:
— Це викладач, працює у Арго Бланваля.
Поспішаючи після полудня на побачення з Тентеном, він несподівано зустрів на вулиці Боннобо збудженого до краю Жана Люка. Міцний і присадкуватий Жан Люк, хоч і походив з Монт-Дора, був запальний, як житель півдня. Він належав до Об"єднаних сил Опору, де займався справами інформації й розвідки. Андре Ведрін багато разів зустрічався з ним, щоб домовитися про співробітництво між їхніми двома організаціями. Досі ніякої угоди укладено не було, але вони не втрачали зв"язків, і їх відносини були чесними і щирими.
Відвівши товариша на середину вулиці, щоб ніхто, бува, не почув, Жан Люк одразу накинувся на нього.
— То як, Рауль — він знав Андре Ведріна під цим іменем — значить, ви там, у себе, вже почали відкритий наступ?
— Не розумію!
Жан Люк притишив голос.
— Троє бошів за сорок вісім годин, і всі троє — офіцери. Нівроку! Це вже зверх домовленості, ви не марнуєте часу.
— Кажу тобі, я не розумію!
Жан Люк здивовано глянув на нього.
— Виходить, це не ваші уколошкали трьох офіцерів?
— Принаймні я сам знаю про один лише замах, і ми до нього абсолютно непричетні.
ebooksa