— Жаль! — зітхнув кір Ніколакі.
— А у вас що, якісь справи у Марселі? — незворушно спитав Антон.
Та що тут довго розказувати! Невідомо, чи зміг би Герасім краще облагодити ці справи, бо за півгодини балачок капітан «Сперанци» погодився завантажити триста бочок маслинової олії до Марселя за 2400 драхм, тобто за 120 ікосарів.
«Сперанца» затрималась у Піреї ще на день, чекаючи, поки повернеться стерновий. Люди розійшлися по місту, тільки Ісмаїл був за вартового на палубі. Він сів на кормовому кнехті і, поклавши шматок пап"є-маше на коліна, малював порт Пірей.
— Калі-мера! — привітався раптом хтось із пристані.
То якийсь рибалка вмостився біля корми «Сперанци» ловити рибу.
Заглиблений у малювання, Ісмаїл не відповів, однак це не завадило рибалці почати балачку:
— Звідки ви повернулися так швидко? Чи виходили тільки на прогулянку?
Цього разу Ісмаїл підвів очі й глянув на нього, щоб побачити, який він із себе, коли меле такі дурниці.
— На прогулянку? — перейшов він на мову рибалки. — Що ти таке кажеш? Ми повертаємося з Африки.
— З Африки? Та ну тебе! Як це можна піти в Африку й повернутися за кілька днів? Адже минулого тижня ви стояли тут!
— Ми?
— А то хто ж! Я навіть здивувався, що ви так мало стояли. Тільки-но кинули якір і одразу знялися.
Кок «Сперанци» відклав убік пап"є-маше і пильніше глянув на чоловіка край пристані. Дивлячись на його чисті очі і ясне обличчя, ніхто не сказав би, що в нього не всі вдома.
— Ти бачив мене тут тиждень тому? — спитав Ісмаїл, натискуючи на кожне слово, ніби розмовляв з дитиною.
— Я не пригадую всіх, хто був на палубі, але цей корабель був! Дивись, та сама корма, той самий парапет, люки, щогли, — та що там балакати, я ж добре бачив, адже в мене нема більма!
— Оцей корабель? — перепитав кок, відчуваючи, що його починає лихоманити.
— Авжеж, цей, а то ж який?
— «Сперанца»?
Рибалка глянув на бронзові літери на кормі.
ebooksa