У каюті капітан почав збирати книжки й папери і раптом остовпів, забувши про все на світі: поміж розкиданих паперів лежав якийсь лист, написаний кострубатим почерком і підписаний Абдулою. Дивно, як він опинився тут, серед його навігаційних книжок?
«Капітане, — прочитав Антон у листі, — хай сатана дає тобі здоров"я…» — «Корабель уже готовий два місяці, — читав він далі, — і ми чекаємо тільки наказу, куди йти…»
Антон швидко закліпав, стріпнув головою, втягнув повітря в груди і, стиснувши папір, нестямно почав читати далі:.
«Я мав пригоду з тим розбійником-французом, Баяном, — бий його лиха година! — він ледь не проламав мені череп одного дня, так само, як це він зробив з Алі-ель-Ардом, коли ми привели його в Мусара. Я з радістю убгав би його в мішок з камінням і кинув у море. Але я підкорився твоєму наказові й витерпів його примхи. І справді, корабель, який він нам зробив, перевершує всі, що я бачив, відколи аллах дав мені очі, капітане. Але зараз, коли вітрильник готовий, дозволь мені розчерепити голову негідникові, щоб побачити, де приховується непокора…»
Антон не читав далі, а метнувся, спотикаючись, по трапу.
— Хлопці! — закричав він на палубі. — Я знайшов слід П"єра! Безбородий забув листа між моїми паперами!
Окрім Герасіма, який не міг залишити стерна, всі збилися довкруг капітана, неспроможні нічого збагнути. Ісмаїл ступив крок уперед, ударив себе в груди і чванькувато сказав:
— Не Безбородий забувати лист! Я його класти там!
— Що ти кажеш? — ніби сам не свій, прошепотів капітан.
— Я шукати ряса, знаходити лист! — ще дужче набундючився кок.
— А чому ж ти досі не сказав? — вибухнув Антон Лупан, аж тепер збагнувши все, і схопив кухаря за плечі.
— Забути! — простодушно відповів Ісмаїл.
— Сто чортів тобі в печінку! — лайнувся Герасім від стерна.
Усі лаяли Ісмаїла, погрожували кулаками, хоча, о другого боку, їхні серця й переповнювала радість. Тільки Ісмаїл спантеличено й невинно твердив своє:
— Безбородий не забувати лист… То я шукати ряса…
— Герасіме, ти знаєш, де Мусара? — спитав капітан.
— Нібито чув, але не можу сказати напевно, пане!
— І я чути! — додав кок.
Бліда Аднана з широко розплющеними очима " сказала:
— Я знаю, де Мусара… Там найлютіші пірати в світі!
ebooksa