— А інакше ти не можеш бути щасливою? — капітан підвів очі.
Цього разу вона відвела погляд.
— Не знаю!
Але після короткої мовчанки додала рішучіше, хоч і не так задерикувато, як раніше:
— Якщо не знайду свого батька, то наймуся на корабель.
— Ти не знайдеш капітана, який згодився б мати такого стернового.
— Чому?
Але тут саме у дверях трюму з"явився Герасім, червоний на виду, мокрий як хлющ від поту, тримаючи в руці одну із скриньок купця, яку він поставив біля стерна, важко дихаючи — від хвилювання, а не від утоми, бо скринька важила не дуже багато.
— Важко довелося, зате маємо тепер справжнє багатство. Піду ще принесу килими й шовк, які нам належать.
Розуміючи, що зараз їм не до неї, Аднана повернулася на ніс корабля й сіла, на обличчя її набігла тінь смутку.
— Тепер ми багачі, пане! — сказав Герасім, кидаючи біля стерна згорток килимів. — Підвалило нам щастя!
Але, дивно, в його голосі не було радості.
— Просити їсти! — гукнув Ісмаїл, і його обличчя осяяла найдоброзичливіша усмішка в світі.
«Зараз ми повечеряємо, потім вони всі побажають мені доброї ночі!» — подумала Аднана. І раптом уся її душа збунтувалася.
— Іди вечеряти! — рішуче сказала вона, підійшовши до Антона й твердо поклавши руки на стерно.
Він спантеличено глянув на неї:
— Ти вдовольнишся стерном? Чи, може, тобі передати й командування «Сперанцою»?
Дівчина не відповіла, тільки пильно глянула на компас, як досвідчений керманич, який знає, куди йти.
Другого дня перед обідом, пробравшись поміж лісом щогл, які заступили весь порт, «Сперанца» кинула якір у Піреї, примостившись між двома трьохсоттонними бригами. Попереду диміли пароплави, дрімали вітрильники; їхні прапори засвідчували присутність тут усіх континентів, усіх країн.
Тільки-но «Сперанца» кинула швартови, у порту зчинився гармидер. Сотні людей з"юрмились на пристані, недовірливо розглядаючи екіпаж і щось захоплено вигукуючи.
ebooksa