— Згода! — враз пристав купець. — Коли прийдемо в Пірей…
— Ні, там велика метушня. Ходімо зараз у трюм і все спокійно поділимо.
Акоп кинув на Антона благальний погляд:
— Ефенді! Він з мене шкуру зніме!
— Не бійся, пане, — відповів стерновий замість капітана. — Як ми щойно домовились, так і буде!
Герасім прогаявся з Акопом у трюмі майже цілий день. Що вони там робили і про що говорили — невідомо. Тільки час від часу чутно було, як купець кричав, ніби його різали.
А «Сперанца» тим часом спокійно йшла Егейським морем.
Антон Лупан майже цілий день стояв біля стерна.
Палуба «Сперанци» мала вигляд наймирнішої корабельної палуби в світі. Дихав лагідний вітер, небо було прозоре, море зеленкувате, вітрила білі, сліпуче сонце відбивалося в хвилях, і жодна хмаринка не затінювала сріблистої дороги перед мореходами. Під вечір море змінило колір, хвилі витягалися, мов довгі стьожки, одні зелені, другі рожеві, переходячи в фіолетові біли обрію.
Антон, який досі милувався мінливістю кольорів, повернув голову й побачив поруч Аднану. Він не почув, коли вона підійшла.
— Я теж можу стояти біля стерна! — сказала дівчина, виказуючи давню задерикуватість.
— У нас досить чоловіків для такої роботи.
— Чому ж ти не ставиш інших, а сам стоїш цілісінький день? Хіба це капітанова робота?
— А яка ж капітанова?
Аднана прикусила губи, не знайшовши, що сказати.
— Дуже прикро, що ти не доручаєш мені нічого.
— Робота на кораблі занадто шорстка для твоїх рук.
— Ти забув, що вісім років підряд я займалася нею. І повір, вони не виявляли до мене жалю.
— Я вірю, але ж ми не можемо чинити так, як Гусейм і Безбородий. Нам хочеться, щоб тобі було добре між нами…
— То постав мене до стерна! Я ж тримала стерно навіть у шторм!
ebooksa