— Сто песо! — швидко зметикував кок.
— Сто песо? Це ж сімдесят фунтів стерлінгів! Капітане, занадто дорогі у вас люди!
— Дорогі, нічого не скажеш, але що робити, коли Буенос-Айрес — єдиний порт у Південній Америці, де є справжнє віскі!
— Зараз іти на Буенос-Айрес! — сказав на палубі людям Ісмаїл, мов павич: він був настільки впевнений, що саме завдяки йому екіпаж заробив сто песо, що цілковито забув про іншу сотню, яку заплатили за газель.
«Сперанца» вийшла з Монтевідео 8 листопада і відтак замість того, щоб іти на південь, взяла курс на захід, на Буенос-Айрес.
А кок не міг знати, що невдовзі познайомиться із в"язницями Аргентіни, тільки дивом уникнувши в"язниць Уругваю.
В"ЯЗНИЦІ АРГЕНТІНИ
«Сперанца» прийшла в Буенос-Айрес наступного дня вранці, незадовго перед сходом сонця. Одразу ж, тільки-но перекинули трап, Антон подався в контору порту і, незважаючи на ранню годину, таки розбуркав якогось чиновника. На жаль, у книзі не було й згадки про французьку шхуну під назвою «Есперанса».
Ісмаїл тим часом з наказу Мартіна Стрікленда зійшов на берег і в супроводі Мігу пішов до міста. Як навчив його дивакуватий пасажир, на вулиці Рівадавії знайшов лавку сеньйора Барабала, який торгував найкращим шотландським віскі, купив шістдесят ящиків цього трунку, повантажив на величезний повіз і відправив у порт під наглядом Мігу, а сам пішов трохи пройтися по місту.
— Дядьку Ісмаїле, — сказав юнга, — глядіть не запізнюйтесь, бо ми через годину відпливаємо.
— Ти не сушити собі голови!
Ісмаїл рушив по безкінечній вулиці, зиркаючи з напускною поважністю на рідкісних перехожих та поглядаючи на вітрини. Так і йшов він собі спокійно, аж раптом закам"янів біля однієї вітрини, вуса смикнулися вгору, ніби цеглина торохнула його по голові. Кок протер очі, припав носом до вікна, вщипнув себе за руку, аби переконатись, чи він не спить, потім рвонув на себе двері і кинувся в лавку.
— Сеньйоре, ця штука співати? — спитав Ісмаїл на свій лад по-іспанськи.
— Так, сеньйоре, це фонограф.
— І скільки коштувати?
— П"ять песо, сеньйоре. Але не подумайте, що це дорого, бо й митний збір, і перевезення коштують гроші.
Труба фонографа захиталася перед їсмаїловими очима.
— Кабальєро мене обманути! Шахрай! Але ж він не згадав найважливішого!
— А газель вона співати?.. Газель, Стамбул, султан?
ebooksa