Ісмаїл покрутив головою від одного до другого, не розуміючи, що відбувається. Над рингом літало червоне пір"я, а навколо — праворуч, ліворуч, у глибині — укладались парі.
— Десять песо за Грасію д"Оро!
— П"ятнадцять за Нельсона!
А півні тим часом стрибали на рингу, ніби у віялці, кидалися один на одного, лопотіли крильми, били дзьобами, різали сталевими пластинками, намагаючись вирвати пір"я й пустити кров, аж раптом у натовпі розлігся протяжний крик.
Один із бійців, Ісмаїл не розгледів, котрий саме, бо обидва були вже пошарпані й закривавлені до невпізнання, упав край рингу й завмер, тільки очі його дивилися з жахом на ворога, який розгрібав пісок лапами, готуючись востаннє напасти на нього.
— Це ж Нельсон! — вигукнув кабальєро праворуч. — Я програв!
Менеджер маркізи кинувся до Грасії д"Оро і схопив його за крила, тримаючи на місці, а в цей час арбітр, нахилившись до Нельсона, почав повільно рахувати, махаючи рукою, як це робить арбітр у боксі, коли один з бійців падає. Але в півнячих боях правила вимагають рахувати не до дев"яти, а до сорока.
Тридцять секунд арена ревіла від криків, свистів і вигуків. Консул Англії на трибуні дивився на все флегматично, а маркіза де Санта Фе кусала губи, аби не вигукнути від радості.
На тридцять першій секунді Нельсон заплющив очі, витягнув на піску закривавлену шию та так і залишився, аж поки арбітр дорахував до тридцяти восьми. І тоді, коли цього вже ніхто не сподівався, він махнув крильми, протяжно закричав, хрипко й погрозливо — і на тридцять дев"ятій секунді Грасія д"Оро від його удару відлетів аж на балюстраду.
Менеджер маркізи схопив півня й знову кинув його в коло, де почалася ще затятіша, аніж спочатку, бійка, тільки пір"я тепер летіло менше. Не могли взяти гору ні Грасія д"Оро, ні Нельсон.
І майже в цілковитій тиші, в якій чувся тільки ляскіт крил та жалібне кудкудакання двох півнів, раптом пролунав голос Ісмаїла:
— Перемагати Нельсон!
Кабальєро праворуч кивнув головою, напружено вдивляючись на ринг. А той, що ліворуч, нахилився до турка, схопив його за руку й майже погрозливо процідив крізь зуби:
— Парі?
— Парі! — гордовито погодився кок.
— П"ять песо проти Нельсона! Примаєте, сеньйоре?
Навколо них почали товпитись люди:
— Я ставлю три песо. Приймаєте, сеньйоре?
— Приймати!
— А я шість!
ebooksa