Підняти вітрила!

Люди зайшлися сміхом.

— Отже, минувся їм байрам! — сказав Ієремія.

Раптом ліворуч від мечеті Султан-Селім здійнявся стовп диму, і враз омахи полум"я шугнули вгору, аж до неба.

— Що це, пане?

Капітан байдуже знизав плечима:

— Будинок горить. У Стамбулі таке трапляється часто. Досить якомусь туркові забути погасити люльку — загоряється хата, від неї друга, бо всі дерев"яні — і поки зогледишся, згорить весь куток. Якби підрахувати, скільки будинків згоріло в Стамбулі від його заснування, то виявилось би, що місто відбудоване заново десятки разів.

— Тільки мечеті й сералі не горять! Бо вони муровані! — сказав Ієремія, дивлячись на полум"я, яке вже не здіймалося до неба, а розповзалося горбом, ніби змії.

— Авжеж! — відповів Антон. — Те, що робиться для султана й для аллаха, — робиться навічно!

РОЗДІЛ X

ГОЛОСИ МОРЯ

По обіді 21 липня вони йшли Мармуровим морем на захід із швидкістю майже сім миль на годину при сильному вітрі з правого борту.

Коли острів Прінкіпо, остання згадка про Стамбул, зник за кормою, капітан покликав юнгу до себе продовжувати навчання.

З палуби долинули звуки вахтового дзвона.

— Уже п"ята година! — здивувався капітан. — Як швидко іноді минає час!

Юнга осмілів і сказав, усміхаючись:

— Бо гарний вітер, пане! Коли слабшає вітер, то й час ніби кульгає.

— Хлопче, ти тільки тиждень у морі, а починаєш міркувати, мов старий моряк!

Життя на судні йшло своїм звичаєм, і ніхто його не розтривожував. Герасім стояв біля стерна другу вахту підряд, Ісмаїл готував вечерю, плотогон був за дозорця, Ієремія спав, мов колода, бо цілу ніч промучився на вокзалі.

Хараламб трохи потинявся по палубі, дивлячись, як зникає за кормою Стамбул, але і його осилила втома, бо теж провештався на вокзалі цілу ніч; тому він спустився в каюту і, підклавши подушку під голову, заснув, й в вухах дзвеніло жартівливе вуркотіння та ніжний смішок Лалель.

На палубі окрім керманича й дозорця було ще двоє людей — подорожні. Акоп непорушно сидів на трюмі, «лякано позиркуючи довкола. Чернець сів на бухту пінартового каната на носі, начепив на ніс окуляри, зав"язані за вуха шворочкою, і смиренно читав Біблію, перебираючи пальцями зачовгані чотки, потім зирнув по боках, зняв окуляри, важко підвівся й попрямував до корми, тримаючи книжку під пахвою.