— Ти весь час мучишся, керманичу! — сказав він по-грецькому, сідаючи біля стерна.
Герасім був у доброму гуморі.
— Я не мучусь, отче, я роблю свою роботу.
— Гарна робота, але важка, чи не так, сину мій?
— Та іноді важка, іноді легка, але хоч би там як, завжди цікава.
Згодом чернець підсунувся ближче й сказав стурбовано:
— Ти не думай, сину, що при мені хтозна-яке багатство. У мене всього сто сімдесят піастрів, навіть двох лір нема. Але, бачиш, це гроші не мої, а монастиря, тому мені й страшно.
— Себто як, отче?
— Я чув, — чернець стишив голос, — ніби на цих островах водяться пірати. Вони не пограбують нас?
Керманич усміхнувся:
— Не турбуйтеся, отче, не будуть вони трудитися заради двох лір! Крім того, — вів далі Герасім, — зараз, коли з"явилося багато пароплавів, піратам дуже вкоротили руки. Є один, Безбородий, може, чули, є ще й інші, але їх мало. Тепер їм лише іноді вдається заграбастати якийсь корабель, що заблукав, чи баркас, викинутий штормом на пустельний острів…
— Ось бачиш, синку!.. А якщо сатана виведе їх на нашу дорогу, ви маєте чим відбитися?
— Щодо цього можете бути спокійні, отче. У нас люди як орли.
Чернець підсунувся ближче.
— Але ж, бачу, люди з голими руками.
— Хай вам за це голова не болить. У кожного з нас є по карабіну й досить патронів.
— Ну й добре! — сказав чернець, осінивши себе хрестом. — Але ж, думаю, ви тримаєте їх напохваті, а не десь на дні трюму?
— Авжеж, отче! Можете самі побачити — вони в кожного з нас біля койки в каюті!
— Справді? Ну, мені ніби камінь з душі звалився. А в капітана є рушниця?
— Звісно! І аж два пістолети!
ebooksa