Чернець глянув на двері каюти, зітхнув, потім підвівся й почалапав на ніс.
У каюті Мігу продовжував навчання. Він уже вмів виміряти дорогу на карті, вирівняти її, скорегувати, як кажуть моряки, потім перевірити за компасом, зате тепер він уже нічого не розумів. Якщо йти так, то ніколи не будеш певний, що прийдеш саме туди, куди розраховував. Дрейф, хоч скільки пильнуй за ним, не можна точно виміряти, як вимірюєш кут дороги. В коротких рейсах, приміром, від Суліни до Стамбула, його вплив невеликий. Кілька миль у той чи в інший бік на морі — це, вважай, нічого. А коли йдеш тижні чи й місяці, не бачачи землі? Збився з курсу трохи сьогодні, завтра ще трохи — і врешті опинишся там, де й не сподівався.
— Зараз я тобі все поясню, Мігу, — відповів капітан, задоволений, що в юнги розум жвавий, мов гарний вітер. — Про це я думав поговорити з тобою пізніше. Бачиш, якщо йти тільки за компасом, то можна потрапити до дідька на болото, як ти й сам сказав. Щоб уникнути цієї помилки, мореходи щодня або й кілька разів ми день вимірюють місце свого перебування за сонцем або за зірками. Для цього потрібні необхідні прилади й астрономічні таблиці. Якщо ця точка збоку від курсу, ти підкореговуєш кут на компасі, щоб підійти до неї, і так щодня, до кінця подорожі.
Вахтовий дзвін вибив тричі по два короткі удари, сповістивши сьому годину й наближення вечері.
— А зараз ходімо подивимось, що там на палубі! — вирішив капітан.
На палубі тинявся Ієремія зі своїм мушкетом, шукаючи місця, де б присісти й почати витирати іржу!
— Геть звідси зі своєю залізякою! — гаркнув на нього Герасім, побачивши, що той умощується неподалік від стерна. — Хочеш, щоб компас почав танцювати? Іншого місця на всій палубі не можеш знайти?
— Пане, а то правда, що метал збиває стрілки компаса? — спитав юнга. — Дядько Герасім прогнав і мене колись, коли я стругав сопілку біля стерна. Сказав, що й ножик може вплинути…
— Так воно і є, Мігу. Залізо дуже впливає на компас. Треба не забувати про це ніколи!
— А в нас он скільки металу на кораблі, він що, не впливає? Якорі, ванти…
— Вони всі далеко…
Цього вечора їм не судилося поїсти нормально: виявилося, що в Стамбулі через ту лихоманку перед відплиттям ніхто не потурбувався про харчі. Тих, що взяли в Суліні, могло вистачити на два-три дні. Антон вирішив зайти на Скірос, запастися продуктами, все одно треба й ченця там висадити.
Сяк-так обманувши голод, вони спустили частину вітрил, бо вітер, досить сильний, вночі обіцяв ще посилитись. Герасім засвітив ліхтарі, потім узяв у кубрику ковдру й ліг на палубі, підмостивши замість подушки бухту швартового канату.
— А ви йдіть на мою койку, — сказав він ченцеві. Той хутенько зник під палубою, прихопивши й бесаги, аби бути подалі від Негріле.
Попереду на обрії біліла світла смуга, відбиваючись у кількох хмаринах, гнаних вітром. Зате за кормою «Сперанци» була непроглядна ніч. Тільки бліда стрічка, мов стежка розлитого в воді молока, розрізувала край завіси ночі, а далі та завіса ставала ще темніша, ще важча. Рідкі спалахи маяка у Сан-Стефано, з боку Стамбула, прошивали темряву срібною шпагою. Водночас другий маяк, у Ерельї, на європейському березі, схрестив своє лезо з тим, що був ззаду. Невдовзі ліворуч з"явився ще один, важко піднімаючись із хвиль, мов погляд вартівника, який визирає через мур.
— Маяк на одну чверть ліворуч бугшприта! — вигукнув Мігу — він був у дозорі.
— Бачу, — відповів капітан від стерна. — Це маяк на Мармуровому острові.
Рівно опівночі заступив до стерна Ісмаїл, а в дозор став Ієремія. Антон залишився ще з годину на палубі, поки вони дійшли на траверс маяка. Мігу теж не спускався в каюту. Тепер острів виднівся здалеку, мов розпливчаста тінь, яка виповнює душу і острахом, і сумом.
— Це великий острів, пане?
— Кілометрів двадцять завдовжки.
ebooksa