— Це Острів Зусиль, — сказав я.
— Ніколи не чув про такий, — відповів він.
— Так принаймні ми його називаємо, — додав я.
— Ми? — перепитав він. — Хто це ми?
— Міс Брустер і я. «Привид» лежить, як ви бачите самі, форштевнем до берега.
— Тут є котики, — сказав він. — Вони розбудили мене своїм ревом, а то б я й досі спав. Я чув їх ще вночі, як шхуну пригнало сюди. То була перша прикмета, що я підпливаю до навітряного берега. Це саме таке ліжбисько, якого я шукаю вже багато років. Завдяки моєму братові Смерті я натрапив на ціле багатство. Це справжній скарб! Які координати цього острова?
— Не маю ані найменшого уявлення, — відказав я. — Проте ви можете визначити їх точно. Ви не пригадуєте дані ваших останніх обчислень?
Він загадково всміхнувся, але не відповів.
— Ну, а де решта людей? — спитав я. — Як це трапилося, що ви залишилися самі?
Я думав, що він знову не зверне уваги на моє запитання, і здивувався, коли він зараз же відповів:
— Мій брат спіймав мене через дві доби, і не моя в тім провина. Він узяв мене на абордаж, коли на палубі не було нікого, крім вахтових. Мисливці зрадили мене. Він запропонував їм вищу платню. Я сам те чув. Усе це відбувалось у мене перед очима. Команда, звичайно, вся перейшла до нього. Цього слід було сподіватися. Всі майнули через борт, і я залишився один на своєму власному судні. Цього разу гору взяв Смерть Ларсен, проте все це справи сімейні.
— Але куди ж ділися ваші щогли?
— Підіть погляньте на ті талрепи, — сказав він, показуючи туди, де мали б бути грот-ванти.
— Їх перетято ножем! — скрикнув я.
— Не зовсім, — засміявся він, — Це було зроблено хитріше. Придивіться краще.
Я придивився. Талрепи були підрізані якраз настільки, щоб могли держати ванти, але досить було вітрові як слід шарпнути вітрила — і вони неминуче мали розірватися.
— Це кок примудрився! — знову засміявся він. — Я знаю, хоч і не спіймав його на цьому. Якоюсь мірою він розквитався зі мною.
— Ну й молодець Магрідж! — вигукнув я.
— Так, те саме і я подумав, коли щогли полетіли за борт. Тільки тоді слово «молодець» застрягло у мене в горлі.
— А що ж ви робили, коли все це коїлося? — спитав я.
ebooksa