Твори у дванадцяти томах. Том третій

— І вже ніхто, і навіть злидень Гамп, його не поважає, — глумливо промовив він.

Глум відчувався тільки в його голосі, а обличчя залишалося незворушне, без виразу, як і перше.

— Добридень, міс Брустер, — помовчавши, раптом сказав він.

Я здригнувся. Як він здогадався, що Мод тут? Вона ж навіть не поворухнулася. Невже він осліп не зовсім? А може, зір вертається до нього?

— Добридень, капітане Ларсене, — відповіла вона. — Як це ви дізнались, що я тут?

— Почув, як ви дихаєте. А Гамп має успіхи, правда?

— Не знаю, — відповіла вона, всміхаючись до мене. — Я ніколи не бачила його іншим.

— Варт було б побачити!

— Як на рекламі: препарат «Вовк Ларсон», приймати великими дозами. Містер Ван-Вейден до і після вживання, — пробурмотів я.

— Ще раз кажу вам, Гамне, — погрозливо промовив він, — краще не чіпайте моєї шхуни!

— А хіба вам не хочеться вибратися звідси так само, як і нам? — запитав я здивовано.

— Ні, — відказав він. — Я хочу тут померти.

— Ну, а ми не хочемо, — рішуче сказав я і знову зацюкав сокирою.

РОЗДІЛ XXXV

Другого дня, розчистивши степси і приготувавши все потрібне, ми заходились піднімати на шхуну обидві стеньги. Грот-стеньга була понад тридцять футів завдовжки, фор-стеньга майже тридцять; з них я й хотів зробити «ножиці». То була нелегка робота. Взявши ходовий кінець важких талів на брашпиль, а другий кінець накинувши на основу грот-стеньги, я почав крутити корбу брашпиля. Мод пильнувала, щоб линва рівно лягала на барабан, а вибраний кінець укладала бухтою.

Стеньга так легко пішла вгору, що ми дивом дивувались. Брашпиль був удосконаленої системи й давав дужо великий виграш на силі. Звичайно, те, що ми вигравали на силі, ми втрачали на відстані. У скільки разів брашпиль збільшував мою силу, у стільки ж разів збільшувалася довжина линви, яку я мусив вибрати. Линва ледь-ледь повзла через борт, і що вище піднімалася з води стеньга, то тяжче було крутити корбу.

Та коли нижній кінець стеньги зрівнявся з планширом, усе діло й зовсім застрягло.

— І чом я не зміркував цього зразу! — вигукнув я досадливо. — Тепер доведеться все починати спочатку.

— Може, накинути талі ближче до середини стеньги? — озвалась Мод.

— Та так же й треба було зробити з самого початку, — відповів я, страшенно злий сам на себе.