Твори у дванадцяти томах. Том сьомий

22
18
20
22
24
26
28
30

Куций глянув на одного, тоді на другого, сплюнув, але з місця не зрушив.

— Він служить мені й мусить слухатися моїх наказів! — а? ч скрикнув Стайн. — Куций, тягніть мішка на берег!

Куций послухав, а Спраг усе так само трусився з холоду. Кіт, не маючи ніякого наказу, тим часом тішився перепочинком.

— Де незгода, там часто шкода, — промимрив він собі під ніс.

— Що ви сказали? — гаркнув до нього Спраг.

— Та це я розмовляю сам з собою, у мене така звичка, — відповів той.

Господар сподобив його грізним поглядом, і, набундючившись, просидів у човні ще кілька хвилин. А тоді здався.

— Витягніть, Смоку, й мого клунка, — наказав він. — Та допоможіть розкласти багаття. Вирушимо завтра.

II

Буря не вщухла й другого дня. Озеро Ліндермен було не що інше, як наповнена водою гірська ущелина. Зриваючись із гір, вітер через цю вузину дув досить нерівно: то налітав буревієм, а то зовсім стихав.

— Якщо ви дружно штовхнете, я, може, й відчалю човна, — заявив Кіт, коли вони знов налагодилися вирушати.

— Ет, що ви тямите в цьому! — роздратовано гримнув на нього Стайн.

— Поживемо — побачимо, — відказав той і змовк.

Уперше в житті Кіт заробляв собі на прожиток, але вагу дисципліни швидко затямив. Слухняно й бадьоро долучався він до численних марних спроб відчалити від берега.

— А як же ви гадаєте це зробити? — засапавшись, жалібно спитав нарешті Спраг.

— Сядьмо та добре відпочиньмо, доки вітер трохи втишиться, а потім гуртом натиснім, скільки сили.

Дивовижно проста думка, але Кіт перший висловив її. І справді, за першим таки разом їм пощастило відчалити. Прип"яли укривало до щогли, й човен помчав за вітром. Стайн і Спраг ураз повеселішали. Куций, попри узвичаєний свій песимізм, був хлопець завжди веселий, а Кітові й зовсім не випадало хнюпитись — надто вже був він цікавий до новизни. Біля стерна Спраг ледве змігся на яких чверть години, а тоді так благально глянув на Кіта, що той одразу заступив його.

— Мало руки не повикручував, — промурмотів Спраг, ніби виправдовуючись.

— Ви, либонь, ніколи не куштували ведмедини? — співчутливо спитав його Кіт.

— Що ви, в біса, хочете цим сказати?