Твори у дванадцяти томах. Том сьомий
У натовпі були впевнені, що Смока впіймано на гарячому, бо він сфабрикував фальшиві заявки. Негайно обрали правління й заклали основи Акціонерної компанії а селища Тра-Ля-Ля. Відкинувши пропозицію розподіляти акції завтра в Доусоні — бо ті, хто не брав участі в сьогоднішньому поході, теж захочуть примазатися, — члени правління вмостилися круг багаття, розкладеного на кризі під скелею, і видавали кожному з присутніх розписку в обмін на десять доларів золотим піском, що його зважували, як і годиться, на терезах, зумисне задля цього принісши їх зо два десятки з Доусона.
Надвечір усю цю роботу було завершено, й селище Тра-Ля-Ля спорожніло. Що ж до Смока з Куцим, то вони вечеряли в своїй хатині й пирхали сміхом, дивлячись на список акціонерів з чотирьох тисяч вісімсот сімдесяти чотирьох прізвищ, і на мішки з золотим піском на суму сорок вісім тисяч сімсот сорок доларів.
— Але ти ще не довів до кінця, — зауважив Куций.
— Він прийде, — впевнено відповів Смок. — Це ж уроджений гравець, і коли Брек шепне йому слівце, він помиратиме, а приплентає.
Не минуло й години, як у двері постукали й увійшов Паливода, а за ним Біл Солтмен. Пильними очима вони обмацали хатину, і погляди їхні зупинилися на лебідці, старанно прихованій під укривалами.
— Ну, уявімо навіть, що я, маючи тисячу двісті акцій, голосуватиму на зборах проти вас, — доводив Паливода через півгодини. — Сьогодні ви продали п"ять тисяч акцій, тобто разом це буде шість тисяч двісті. Припустімо, що ми всі виступимо разом. Але ж у вас із Куцим буде шість тисяч триста! Все одно вирішальне слово ж за вами!
— Та нащо тобі ця земля під забудову? — здивувався Куций.
— Ти знаєш це краще за мене, — відповів Паливода. — І між нами кажучи, — він знов скинув оком на прикриту лебідку, — тут надзвичайно гарна земля.
— Але ж Біл теж хоче, щоб йому підкинули акції, — похмуро сказав Смок, — а ми більш як п"ятсот просто не можемо віддати.
— Скільки ти думаєш вкласти? — спитав Паливода в Солтмена.
— Тисяч п"ять. Більше мені не зібрати.
— Слухай, Паливодо, — повів далі Смок тим самим похмурим і невдоволеним тоном, — якби ми не давні друзі, я б не продав тобі жодної з цих клятих акцій. І так чи так ми з Куцим більше як п"ятсот акцій вам не віддамо, і вам доведеться заплатити за них по п"ятдесят доларів. Це моє останнє слово; не хочете — бувайте здорові. Біл може взяти сотню, а ти — чотириста.
VII
А завтра Доусон почав сміятись. Сміх залунав уперше вранці, щойно розвидніло, коли Смок підійшов до дошки оголошень біля крамниці Аляскинської торговельної компанії й прикріпив там свого папірця. Він ще не встромив останню кнопку, а люди вже юрмилися й читали, зазираючи через його плече й прискаючи зі сміху. Незабаром перед дошкою зібралося кількасот чоловік, і заднім нічого не було видно. Зняли крик, щоб хтось читав уголос; і відтоді цілий день то той, то інший голосно перечитував Смокове оголошення. І чимало було таких, що стояли в снігу й вислухували читання по кілька разів, щоб з усіма соковитими подробицями запам"ятати текст цього оголошення, в якому стояло таке:
«Акціонерна компанія селища Тра-Ля-Ля підбиває свій баланс на стіні. Це її перший і останній баланс.
Кожен акціонер, що відмовляється пожертвувати десять доларів Доусонському міському шпиталеві, може одержати назад свої десять доларів, звернувшись особисто до Паливоди Чарлі; в разі відмови з боку останнього може одержати вже напевно, звернувшись до Смока Беллю.
Залишилася решта, 7126 акцій. Ці акції, що належать Смокові Беллю й Джекові Куцому, не варті нічого, і їх може одержати задарма й на першу ж вимогу будь-який мешканець Доусона, котрий бажає перемінити місце проживання і знайти тишу й самотність у селищі Тра-Ля-Ля.
(Примітка: Тишу й самотність гарантуємо в селищі Тра-Ля-Ля навік-віків).
Підписи: