— Хлопці, зробім усе по совісті! Якщо вже ви наполягаєте, я розпродам вам ділянки під забудову по сто доларів ділянка, а коли селище буде розплановане, ви розподілите їх між собою жеребкуванням. — Натовп обурено сколихнувся, але Смок підніс руку й крикнув: — Стійте всі, хто де стоїть! Бо інакше сотні людей полетять зі скелі й розіб"ються! Багатьом загрожує загибель!
— Все одно ми не дозволимо тобі загарбати цю землю! — крикнув хтось. — А будуватися тут ми не збираємося. Нам треба запаколити ділянки.
— Але ж спірних ділянок тут тільки дві, — відказав Смок. — Ну, двоє запаколять їх, а решта що робитиме?
Він витер чоло рукавом, і тут хтось інший вигукнув:
— А ми всі гуртом купимо ці дві ділянки, і прибуток потім поділимо нарівно.
Ті, хто щосили загорлали схвально, і гадки не мали, що цей голос належав чоловікові, з яким Смок заздалегідь домовився і якому тепер дав знак, витерши рукавом чоло.
— Вудьте ж людьми, не думайте тільки про себе! — вів далі той самий чоловік. — Купім цю землю громадою, — усе, що на ній і що під нею.
— Та не про те ж ідеться, що під землею, як ви не розумієте? — відказав Смок.
— То чого ж ти тоді опинаєшся? Ми собі спробуємо щастя і під землею, а тобі що?
— Ви силоміць накидаєте мені свою волю, — сказав Смок. — Бодай би ви сюди й не приходили!
Він явно вагався; натовп заревів, помітивши це, і примусив його таки здатися. Але Солтмен та інші, що стояли в першому ряді, почали виявляти невдоволення.
— А ось Біл Солтмен і Паливода не хочуть ділитися з громадою, — повідомив людей Смок. — То хто тепер думає тільки про себе?
Солтмен й Паливода одразу ж утратили авторитет в очах натовпу.
— То як же ви хочете все поділити? — вів далі Смок. — Переважна частина мусить залишитися в нас із Куцим. Все ж таки ми перші відкупили це місце.
— Правильно! — вихопилося з багатьох горлянок. — Це справедливо! По совісті!
— Три п"ятих ми залишимо в себе, — запропонував Смок, — а дві п"ятих ви поділите між собою. І кожен муситиме оплатити свій пай.
— Десять центів за долар! — пролунав крик. — І акції не оподатковуються!
— І президент компанії особисто підносить кожному його дивіденди на срібному тарелі, — ущипливо відказав Смок, — Ні, хлопці. Давайте по-серйозному. Десять центів за долар — це тільки започаткує справу. Ви купуєте дві п"ятих усіх акцій і за стодоларову акцію сплачуєте десять доларів. Це найбільше, на що я можу погодитися. А як вам це не підходить — ось вам ці дві ділянки, запаколюйте собі. Більше як на дві п"ятих я не дозволю себе обібрати.
— Але щоб без липових акцій! — крикнув хтось, і ці слова немов печаткою скріпили згоду всього натовпу.
— Вас тут близько п"яти тисяч чоловік, отже, й акцій мусить бути п"ять тисяч, — почав уголос лічити Смок. — А п"ять тисяч — це дві п"ятих від дванадцяти з половиною тисяч. Таким чином, капітал Акціонерної компанії селища Тра-Ля-Ля становить мільйон двісті п"ятдесят тисяч доларів, тобто дванадцять тисяч п"ятсот акцій по сто доларів кожна, і ви всі купите п"ять тисяч акцій і сплатите по десять доларів за кожну. Якщо ви не згодні — полотном дорога. Ви всі свідки, що я погоджуюся на це тільки з примусу.