Галка

Він склав радіограму і передав аркуш Коропу.

— Прийдеш на базу, одразу зашифруй і передай…

Короп не відповів, тяжко зітхнувши. Він став роздратованим: далися взнаки і перше, і оце друге, вже шестимісячне, завдання. Та Кудрявий не звертав уваги на іронію, насмішки друзів:

— Передай зараз же. Вони передислоковуються, а не драпають. «Лев оборони» Модель вірний своїй тактиці.

— Передам! — відповів Короп. — Будьте обережні. Піхотні підрозділи висилають уперед, по обидва боки шосе, своїх патрулів.

— Точно. Два біси-анцихристи пройшли поруч. Один ледве на вухо не наступив нашому. Добре, що Короп хріп, а німці звернули до шосе…

— Все підначуєш старика, піжон!

— А чому ж не повеселитися? Наші вже розірвали пащу «Пантері», відрубали передні лапи під Псковом і Островом, моє рідне місто в Естонії визволене! Тріснула й лінія «Марієнбург».

— Т-ш-ш… — притулив палець до губів Короп. — Тебе тільки зачепи. Прийдуть наші — більше з тобою ні в тил німецький, ні на фронт…

— Ідіть на базу. Льонька й Арвід кашу пшеничну приготували з останньої пачки концентрату, — сказав командир.

— А тут комусь же треба й прикривати тих, хто вийде на шосе? — хотів залишитися Орел. — Нехай Короп один іде на базу.

— Ідіть удвох.

— Не по-божому. Ви полюватимете на «язика», а ми кашу їстимемо? — стояв на своєму Орел.

Кудрявий, поміркувавши, сказав: — Прийдете вдосвіта!

Орел і Короп спустилися з горбика і шугнули в чагарі. Стежка виведе їх до просіки, по якій їздять і ходять латиські селяни: хто за дровами і хворостом, хто дерти лико.

Поклавши автомати біля себе, Кудрявий і Галка лягли на землю, спершись на лікті. Попереду поблискувала смужка асфальту. Машини, тягачі, інша військова техніка й обози, що проходили в обидва напрямки, були немов на долоні.

— Щось муляють ~ оці трофейні чоботи! — скривився Кудрявий і заходився роззуватися.

— Німці не ходять босими в дитинстві. У них високий підйом! Взував би свої кирзові… — сказав Галка.

Кудрявий роззувся:

— Поки не сіло сонце, хай погріються ноги.