Сашко сів за свій письменницький стіл і… пустив сльозу. Плакав він гірко-гірко, довго-довго й тихо-тихо. Потім рішуче витер тильним боком долоні очі, поклав перед собою лист-покаяння, перечитав текст, перевернув аркуш і на чистій стороні розмашисто написав кілька рядків.
8
«Михайло Завалюк знав, що має зараз зробити. Перед тим місцем, де колія повертатиме вліво, він повинен збавити швидкість до мінімуму. Німці, що охороняють паровоз, повинні це помітити й наказати збільшити швидкість. Помічник почне швидко кидати вугілля в топку, Завалюк наддасть пару, і тоді має статися головне…
Так усе й вийшло. Помічник кидає вугілля, потяг набирає швидкість, німець уважно стежить за дорогою. Далі все відбулося за лічені секунди. Завалюк побачив метрів за триста на колії кілька великих колод. Німець теж це помітив, але тут же його звалив потужний удар лопатою по голові. За мить Завалюк уже летів під укіс, тримаючи в міцних обіймах перед собою охоронця, що стояв раніше на підніжці паровоза. Одночасно помічник машиніста зробив те саме. Тільки він летів на інший бік, тримаючи другого охоронця. А вже за мить потяг на повній швидкості врізався в барикаду. Потужний вибух підняв у повітря паровоз, рейки, шпали, колоди… Вагони лізли один на одного, переверталися, спалахували. Серед скреготу заліза й гудіння вогню пролунала кулеметна черга. З різних боків чулися поодинокі постріли. Це бійці «Остапа» із засідки знищували тих німецьких охоронців, які дивом залишилися живими.
Хвилин за десять стрілянина припинилася. Один вагон і залишки паровоза ще горіли. «Остап» і кілька бійців вискочили із засідки й перебіжками наблизилися до теплушки. Вагон перевернувся на бік так, що двері опинилися згори. їх швидко відчинили. У самісінькому кутку лежав величезний ящик, збитий з грубо обтесаних дощок, який тут же розбили сокирою. Усередині була стара добротна дерев’яна скриня, місцями оббита смужками жерсті. «Остап» наказав тягнути її з вагона. Чотири бійці схопили скриню з боків і спробували підняти, але їм удалося тільки ледве зрушити її з місця. А позаяк двері були не збоку, а згори, зрозуміли, що так просто скриню не витягти. На пропозицію одного з бійців розбити скриню й перевантажити те, що є всередині, на воза, командир відповів категоричним «Ні!».
За наказом «Остапа» всі бійці вилізли з вагона. Підійшов, притримуючи на грудях німецький автомат, Завалюк.
— Де помічник? — коротко кинув «Остап».
— Невдало приземлився, — так само коротко відповів Завалюк.
— Треба якось витягти скриню, — «Остап» кивнув у бік перекинутого вагона.
Завалюк швидко стрибнув усередину й за кілька хвилин виліз.
— Ходи зі мною, — звернувся машиніст до бійця, який стояв із сокирою. — Решта — марш усередину.
Обійшовши вагон, Завалюк зупинився біля того місця, де всередині стояла скриня.
— Піддівай оцю дошку, — показав бійцеві на кут вагона. Той вправно колупнув кінцем леза. Дошка легко піддалася. — Тепер оцю дошку ось тут, — показав Завалюк.
За десять хвилин у стіні вагона зяяв отвір, через який можна було змайнати скриню. Підклали дві товсті лати, й невдовзі скриня вже стояла на возі, запряженому двійкою.
Коли потяг у заданий час не пройшов через контрольну станцію, гітлерівці вдарили на сполох. У цей час загін «Остапа» вже був далеко».
9
Сашко Тесля вийшов до річки в тому місці, де кущі верболозу майже сягали берега. Тут Дніпро плинув тихо, розтікаючись межи широких і зовсім вузеньких рукавів і заток. Письменник добрався сюди на автобусі, що прямував зі столиці до районного містечка; вийшов на півдорозі й дочимчикував до того місця, де колись відпочивав з друзями ще замолоду. Одного разу він привозив сюди дружину. Тоді вони добре відпочили — засмагли на сонечку, накупалися, намріялися.
Чого саме сюди потягнуло Теслю, він тепер не замислювався. Відбувалося все наче в маренні: вийшов з квартири, доїхав у метро до приміського автовокзалу, сів у автобус і… ось він тут.
Тесля постояв хвилин десять на березі, задумливо дивлячись на воду, потім почав повільно роздягатися. Скинувши
весь одяг і залишившись у самих трусах, Сашко повільно пішов у воду. Коли це позаду почувся якийсь шум, наче хтось боровся. За кущами не видно, що там робиться, але Тесля зрозумів — хтось іде до берега. Він умить вискочив з коди й заховався у верболозі. Через хвилину кроків за двадцять від того місця, де засів Сашко, з кущів хтось почав вилазити. Так, не виходити, а саме вилазити. Письменник побачив двох чоловіків, які, зігнувшись у три погибелі, крехтячи й неголосно лаючись, щось тягнули чи то в ряднині, чи в ковдрі.
ebooksa