Летиція розцілувала капелана. Поклавши покупки, навшпиньках вийшла.
Обличчя її стало суворішим.
— Нумо, Кларо, політай десь.
Вона зняла мене з плеча і пішла в бік кают-компанії. Судячи з прикушеної губи і блиску в очах, Летиція приготувалася до рішучої бесіди з капітаном.
З усіх крил я майнув на свій пункт спостереження і цього разу встиг долетіти до вікна швидше, ніж увійшла дівчинка.
Дезессар сидів у самій сорочці, креслячи на папері якісь цифри. Коли двері без стуку розчахнулися, він швидко накрив аркуш капелюхом.
— Підступний ошуканцю, я витрясу з вас душу разом із тельбухами! — процідила Летиція, скориставшись однією з метафор навіженої Марти. — Я все знаю! Всю правду!
Я був збоку і бачив, як карк Дезессара наливається кров’ю.
— Ви все знаєте?.. Але… Звідки? Хто вам сказав?
— Це пусте! Ви — безчесна людина. Викиньте з голови маячню про скарби! Клянуся, я подам до суду на вашого власника за порушення контракту. Лефевр зітре вас на порох!
— Плювати я хотів на Лефевра! — закричав Дезессар, підхоплюючись. — І на вас теж!
— Пройдисвіт! Вас кинуть за ґрати!
— Я пройдисвіт? — Капітан зайшовся від обурення. — Ні, я, мадемуазель, якраз чесний чоловік! Не те, що ваш Лефевр!
— Я не слухатиму ваші дурниці. Сказано ж: я все знаю. Вирішуйте. — Летиція схрестила руки на грудях. — Або ми сьогодні ж ввечері віддаємо якір і пливемо в Марокко, або… звинувачуйте себе.
Він почухав потилицю, здивовано витріщаючись на розлючену дівчину.
— Але… якщо ви все знаєте. Навіщо ви хочете плисти в Марокко? Не розумію!
Тепер вже Летиція спантеличено глипала на нього.
— Тобто?
— Якщо ви знаєте, що ваш батько помер, якого біса нам робити в Сале?
ebooksa