Минуло не менше чверті години, перш ніж засув відкрився.
— Тварюко, я вирву тобі очі! — загарчала Летиція, яка вже давно перейшла від відчаю до люті.
Але замість Йоржа у дверях стояв Дезессар, власною персоною.
— Це я наказав не випускати вас, мсьє Епіне, допоки ми не вийдемо в море, — сказав він. — Таку пораду дав мені Логан. Прошу йти за мною. Ми зі штурманом хочемо з вами поговорити.
— А пан Грей?
— Він залишиться тут, під охороною. Якщо знову не дасть чесне слово, що відмовляється від думок про втечу. Даєте слово, пане?
Полонений знизав плечима: як це ви могли подумати таку нісенітницю?
— Ну й сидіть у запилюженій скрині. А ви, Епіне, марш за мною!
Поведінка Дезессара змінилися таким незбагненним чином, що Летиція не наважилася сперечатися. Думаю, її, як і мене охопила цікавість.
Я сів дівчинці на плече, і ми відправилися за капітаном, а біля дверей карцеру став похмурий Йорж із перев’язаною головою і розпухлим ротом. На Летицію він дивився з ненавистю і острахом.
У кают-компанії на нас чекав Гаррі. Він був утіленням доброзичливості.
— А ви хлопак не в тім’я битий, мій дорогий Епіне! — гукнув штурман зі сміхом. — Я здогадався, звідки ви про все дізналися. Трусонули як слід пораненого, і він вам розповів. Браво, юначе, ви далеко підете. Що старий славний Гарбуз?
— Помер, — похмуро відказала Летиція, озирнувшись на капітана, який стояв у неї за спиною, ніби заступаючи вихід.
— Не з моєї вини. Я тільки ухилився від пострілу. — Ірландець підморгнув. — А може, ви допомогли Гарбузові швидше залишити цей світ? Своїм розпитуванням, га? — Він розреготався. — Даремно старалися. Я б і так усе вам розповів. Зранку, коли матроси проспляться, капітан пояснить їм, куди ми пливемо і навіщо.
— Отже, екіпаж нічого не знає?
Дезессар посміхнувся:
— Звісно, ні. Інакше по всіх шинках Форт-Рояля вже патякали б, що «Ластівка» полює на скарб Джеремі Пратта. Ось ви на мене мурмоситеся, Епіне, а насправді вам неймовірно пощастило. Ви, як і решта, отримаєте свою частку від найбільшого скарбу, який будь-коли існував у цих морях. Багатство всього за два дні дороги звідси. А якщо напрям вітру не зміниться, ми можемо опинитися на траверзі Сент-Моріца й раніше.
— Сент-Моріца?
— Так називається острів, де ми з Праттом заховали багатства. — Логан розправив плечі. — Один я на всьому світі знаю точне місце.
— Все буде зроблено у повній відповідності до законів його величності, — сказав Дезессар. — Ми не якісь там пірати. Королівський писар перерахує і зареєструє здобич до останнього су. Це не корсарський трофей, тому арматор нічого не отримує. За умовами контракту, якщо капітан зловмисно не виконав наказу судновласника і свавільно змінив курс, це карається штрафом сорок тисяч ліврів. Що ж, я виплачу мсьє Лефевру ці гроші, не майте сумнівів! — Капітан розреготався. — Нехай він лусне від злості. Третина скарбу дістанеться мені і моєму компаньйону. — Дезессар кивнув на Гаррі. Третина — команді, третина — казні.
ebooksa