— Поводирка?!
— Не перебивайте, Епіне. Я все розповім… Мене врятувало диво. Чи моя заповзятість — не знаю. Я відстав від усіх і потайки повернувся до печери. Хотів зрозуміти, куди Пратт заховав скрині. Адже ми чекали його ззовні день, ніч і ще півдня… Сховку я не знайшов, зате залишився живим. Коли я йшов назад, побачив на стежці десять роздягнених безголових трупів… — Він смиконувся від страшного спогаду. — Дикуни були впевнені, що винищили всіх і більше не маскувалися. Я знайшов їхнє лігво за гримотінням бубна і криками. Засів у заростях і довго спостерігав.
— А ваш корабель?
— Там мілка бухта, в яку можна ввійти лише з дуже високим припливом. «Навіжений» став на якорі за скелями, за півмилі від берега. Пратт наказав помічнику чекати й нічого не робити. Ось вони і чекали. А я сидів у кущах і теж чекав. Звідки на незаселеному острові взялися чорні дикуни, поясню пізніше. Це ціла історія.
— Вони що, самі вам її розповіли?
— Ні, мені розповів її Пратт, — відповів Логан, не помітивши чи проігнорувавши недовірливість, що прозвучала у питанні. — Дикуни влаштували собі житло на кораблі, який бурею викинуло на мілководдя. Завтра самі побачите… Старшує у них величезна бабега, яку я прозвав Чорною Королевою. Я бачив, як вона обіймалася і милувалася з бідолахою Праттом. Спочатку він був прив’язаний до щогли; Наступного дня королева його відв’язала. На третій відпустила… Я наважився вийти зі сховку, коли побачив, що Джеремі готується сісти в човен, а дикуни його не чіпають. Не чіпали вони і мене. Пратт був схожий на висмоктаний лимон — жінка-гора вимучила його своєю пристрастю. Він сказав, вона називала його «пті-кошон», «поросятко». У Чорної Королеви там цілий гарем із дюжини здоровезних негрів, кожен має шість-сім футів зросту. Але такого, як Джеремі — низенького, квадратного, та ще й із білою шкірою, не було. Ось вона його і полюбила. Жінкам завжди хочеться чогось незвичайного…
Я слухав неймовірну історію з роззявленим дзьобом. Судячи з чималої кількості неправдоподібних деталей, Гаррі казав правду.
— Чорна Королева відпустила Пратта за умови, що він привезе на острів жінок. Її воїнам потрібні подруги. Щороку королева народжує, однак лише хлопчиків. Ймовірно, в ній замало жіночого. Який вже був Джеремі здоровань, але вона, за його словами, була сильнішою. За те, що Пратт привезе на острів нових жінок, королева обіцяла охороняти шлях до печери. Така між ними домовленість була рік тому. Пратта прибрав Господь. — Штурман звів до неба очі й перехрестився. — Але його обіцянки виконаю я. Ми вчотирьох тихо-спокійно припливемо на човні. Доставимо дикунам рабинь. Почнеться бенкет, пісні-танці. Дамо їм вогняної води, в яку ви щось підмішаєте… Коли чорномазі дияволи сконають, ніхто не завадить нам вирушити на пошуки скарбу. Ми знайдемо багатство, винесемо скриню з коштовностями. Позбудемося Пронози і Кліща. Сховаємо скриню у надійному місці. А потім висадиться Дезессар. Вистачить з нього золота й срібла. — Логан засміявся і з погордою запитав: — Як нам мій план? Гарно придумано?
— Навіть занадто, — спроквола відповіла Летиція. — А чому не можна дочекатися високого припливу, увійти в бухту і рознести лігво дикунів із гармат?
— Тому що вони помітять нас раніше. Заховаються серед скель, і ми не знайдемо їх нізащо. Нападатимуть із засідки, переб’ють один за одним усю команду. Ні, Епіне, поки ми не знищимо Чорну Королеву та її людей, скарбу нам не здобути. А план чудовий, самі помізкуйте: відвеземо дівок та отруїмо всю банду до бісової матері. Вам треба тільки насипати у ром побільше отрути. Пригощатиму їх я сам. У чорношкірих нехристів душі немає, тому на мої розрахунки з Господом це не вплине. Визнайте ж, що я чудово все придумав!
Тут дівчинка його й ошелешила:
— Рабинь нема. Вони відпливли на баркасі. «Ластівку» трусонуло — це Гаррі випустив штурвал, і стерно стало поперек вітру. Марсовий матрос вилетів зі свого гнізда і ледве встиг зачепитися за ванти.
— Ви що там, подуріли? — заволав він, по-мавпячому бовтаючись у повітрі.
Летиція гепнулася на палубу, там й сам Логан опинився накарачках. Але це його не зупинило. Він спочатку поповз, потім побіг до фоку. Корабель метляло з боку в бік.
— А-а-а!!! — пролунав відчайдушний крик ірландця.
Він побачив, що клітка порожня.
Знизу на палубу висипали вахтові матроси. Вискочив напіводягнений Дезессар.
— Що таке? Риф?
— Гірше! — простогнав Логан, бігом повертаючись до штурвала. За півхвилини фрегат вирівнявся.
Почувши про втечу рабинь, Дезессар стривожився.
ebooksa