Але нічого не сталося.
Ми піднялися нагору, де шумів вітер і в темряві над головою ляскали вітрила.
Летиція схлипувала.
— Я не справжня жінка, — говорила вона, притримуючи мене рукою. — Справжня жінка заради коханого зробить що завгодно і не вважатиме це за гріх. А я зрадниця. Спочатку м зрадила батька. Тепер коханого. Ох, Кларо, я слабка і бездарна!
Я заверещав, протестуючи: «Ти не бездарна, просто у тебе шляхетне серце! І припини називати лорда Руперта «коханим», це нас до добра не приведе». Та вона, звісно, нічого не зрозуміла.
Палубу хитнуло, дівчинку відкинуло до борту. Вона втрималася на ногах лише тому, що схопилася за вант. Фок-щогла натужно заскрипіла під натиском вітру.
— Щоб ти за борт вивалився, виродок! Щоб тебе там акули зжерли! — долетів звідкись хрипкий голос.
Це прокинулася у своїй дерев’яній клітці навіжена Марта. Три її товаришки лежали, притиснувшись одна до одної. А бунтарка сиділа на палубі і погрожувала нам кулаком.
Летиція наблизилася до загону.
— Вам щось потрібно? — запитала вона співчутливо. — Їжі, або води, або вкритися від холоду?
— Мені потрібно, щоб з норд-осту налетів добрячий шквал і швиргонув ці паскудні ночви на рифи Пекельного Мису! — Очі Марти зблиснули лютим фосфоресцентним блиском. — Там такі гострі скелі! Ніхто не врятується!
Моя дівчинка здивувалася.
— Ви говорите так, наче знаєте морську справу.
Щось в обличчі Марти змінилося. По-моєму, вона впізнала того, хто недавно заступився за жінок.
— Татко в мене був рибалкою. Я з ним завжди в море ходила…
Вперше фурія сказала щось розбірливе, до того ж без жодної лайки.
— А що сталося потім?
— Старий дурень потім і залишив нас самих. Щоб не продавати будинок, мамка продала мене. Я їй кажу: «Здохну, а шльондрою не буду. Останнє діло — кобелитися за гроші». А вона каже: «Ну й здохни. Твоє діло. Мені малюків піднімати». Сука!
Летиція встала біля самої решітки, просунула руку, відвела з обличчя Марти сплутане волосся.
— Скільки тобі років?
ebooksa