Збентежений лорд Руперт звівся на ноги.
— Вона проскочила у двері, коли ви виходили. Сподівалася поласувати коноплями. А замість цього стала об’єктом моїх домагань. Думаю, ще хвилина-друга, і вона подала б мені лапку.
Я в цьому не сумнівався. У Грея великий досвід завоювання жіночих сердець. Не встояла б перед ним і міс із гострою мордочкою.
Летиція зачинила двері.
— Я витягну вас звідси, — тихо сказала вона. — Я дала слово, і я його виконаю. Ось пістоль. Коли відкриються двері, оглушіть вартового. До корми прив"язаний баркас. Ми попливемо до Форт-Рояля або куди забажаєте!
Він зважив у руці зброю і повернув її назад.
— Я дуже вдячний вам. Але в мене принцип: я не завдаю зла людям, які не зробили мені нічого поганого.
Дівчинка розсердилася, хоча щойно сама не змогла напасти на дядька М’якушку.
— Не кажіть дурниць! Він стоїть на шляху до вашої свободи!
Лорд Руперт розсудливо зауважив:
— Якщо почнеш винищувати всіх, хто стоїть на твоєму шляху, врешті-решт залишишся на світі один.
— Тоді зробіть інакше. Пообіцяйте Дезессару, що не намагатиметесь втекти. Все одно серед моря нема куди. А потім знову візьмете слово назад. Це принаймні позбавить вас від кайданів на час плавання.
Але упертюх відкинув і цю пропозицію:
— Такий крок суперечив би іншому моєму принципу. Я не даю чесного слова, коли твердо знаю, що візьму його назад. Минулого разу я, думав, що більше не зможу рухатися, тільки тому й пообіцяв.
У Летиції стиснулися кулаки, а на очах виступили злі сльози.
— Людина, у якої надто багато принципів, не виживе на цьому світі!
— Навпаки, — посміхнувся він. — Тверді правила дуже спрощують життя. Не доводиться ламати голову, як слід діяти у скрутній ситуації.
— Ну й сидіть тут у кайданах, ідіоте нещасний!
Тупнувши ногою, вона вийшла геть. На прощання я співчутливо покивав Грею, який замислено дивився вслід дівчинці.
Коли М’якушка зачиняв, засув ніяк не хотів засуватися. Вартовий сопів і кректав, зігнувшись у дугу і повернувшись до нас спиною. Я бачив, як рука Летиції сковзнула під плащ, і заплющив очі.