Проноза тремтячим голосом покликав:
— Привіт капітан Пуру… Тобто салюта-пурутата!
Ані звуку у відповідь.
Він крикнув ще кілька разів — знову нічого.
— Може, вони у джунглях? Або передохли від болотної лихоманки? — запитав мічман.
— Дикуни не хворіють на лихоманку, — похмуро відповів Гаррі. — Ох, не подобається мені це… — Він засунув руку під корсет і клацнув там чимось залізним. — Хай йому грець, полізли.
— Після вас, — сказав Проноза, відсунувшись від трапу.
Я залопотів крилами: «Пустіть уперед мене! Відв’яжіть!»
Але дурні не зрозуміли.
— Гаразд. Пан або пропав…
З писклявим вереском, який, певно, видавався йому дуже Жіночним, штурман почав підніматися.
На краю борту він сплеснув руками, зойкнув, наче ледь утримав рівновагу.
— Нікого не ви-идно, — проспівав він фальцетом. — Лізьте сюди-и!
Летиція залізла другою. Останнім — блідий мічман.
— Мамочко моя! — пролепетав він, з жахом дивлячись на верхів’я фальшборту.
Те, що я здаля сприйняв за білі кулі, виявилося людськими черепами. Хтось акуратно зішкріб з них плоть і прикрасив вершечки різнобарвними мушлями.
— Чотирнадцять, — порахував Гаррі. — Минулого разу цієї краси не було. Ну, десять — це наші хлопці з «Навіженого», а інші чотири? Певно, якісь бідолахи-буканьєри запливли пополювати на диких свиней…
Втрьох вони вийшли на середину палуби, не помічаючи, що горнуться один до одного. У мене й самого від страху настовбурчилося все пір’я.
— Джеремі казав, що у капітанській каюті у них храм Морського Демона. Туди вони носять дари. А живуть дикуни у трюмі, для королеви там відгороджений куток… Йдемо чи як?
Вервечкою спустилися вниз: спереду Логан, потім ми з Летицією, позаду Проноза.
ebooksa