Моя бідна дівчинка, злочинниця задля кохання, квапилася залишити місце вбивства.
— Ходімо вже! — підганяла вона штурмана.
Та коли він першим спустився донизу, Летиція зненацька скрикнула:
— От, дідько! Я десь загубила свій стилет! Певно, внизу. Йдіть, Аогане. Я вас наздожену!
Розгублений, я спостерігав, як вона складає у пелену сукні банани і кокоси, що залишилися після бенкету. Кокоси вона надрізала стилетом, який, виявляється, зовсім не загубився.
Потім моя вихованка дійсно спустилися вниз. Заінтригований, я слідував за нею.
У трюмі порпалися осиротілі малюки. Бідолашні крихітки! Про них я й не подумав, а вони ж загинуть тут без матері.
Летиція поклала фрукти і горіхи на підлогу.
— Мама і дяді люлі-люлі, — сказала вона найстаршому з хлопчиків, прикладаючи складені долоні до вуха і заплющуючи очі. — Довго люлі-люлі. До завтра. Їжте, пийте, нічого не бійтеся. Мама і дяді прокинуться.
Малюк подивився на неї і засміявся. Навряд чи він щось зрозумів, але хапонув банана і запхав до рота.
— Дивись за маленькими.
Летиція погладила його по кучерявій голівці і заспішила назад на палубу.
У мене наче камінь з душі звалився. Тепер я бачив, що дикуни не мертві — вони поснули глибоким сном. У ромі була не отрута, а снодійне!
Та, котрій я віддав своє серце, не кат і не чудовисько. Яке щастя!
Стриб-скок
Лаштування до експедиції в глиб острова забрало всього кілька хвилин. Всіх охопила нетерплячка.
Логан наказав не брати з собою вогнепальної зброї, щоб не обтяжувати себе зайвою вагою, адже хижих тварин на Сент-Моріці немає, а дикуни всі поздихали. Інструменти, за словами штурмана, теж не знадобляться — Пратт залишив у печері все необхідне.
Йшли впорожні. Єдиною ношею була заплічна торба з провізією. Гаррі суворо оголосив, що, поки скарб не буде знайдений і винесений, до спиртного прикладатися заборонено. Але всі й так були немов захмелілі. Проноза пританцьовував на місці від збудження, Кліщ безперестанку кусав свої тонкі губи. Летиція зблідла, ірландець розчервонівся.
— Витягуємо скриньку з коштовностями, переховуємо в надійне місце, — казав він. — Тільки після цього дамо сигнал капітану, що можна висаджуватися. Розподіл проведемо, поки інші перетягатимуть золото і срібло.