— Триклятий папуга! Двоє на одного, так?
Це вже було на мою адресу. Я зумів таки злетіти і чудово стукнув злочинця дзьобом у потилицю — однак сам втрапив під лікоть і напівоглушений гепнувся на землю.
Без моєї підтримки дівчинці довелося зовсім сутужно. Логан зробив величезний стрибок, опинився зліва від неї і завдав потужного горизонтального удару, який мав би перерубати Летицію навпіл. Відступити їй не було куди, за спиною поблискувала трясовина. Метка, як лісова білка, дівчина присіла навпочіпки. Клинок розітнув повітря над самісінькою її головою. Але радіти було зарано. Копняком ірландець вибив Летицію зі стежки.
Вона пішла в болото з головою. Через секунду виринула, але зрушити з місця не змогла — ноги намертво зав’язли.
Все, кінець… Я заплющився, щоб не бачити, як шабля Логана розітне дороге для мене обличчя.
Однак штурман заховав зброю в піхви. Насвистуючи, він дивився, як Летиція намагається витягнути ноги з драговини або дотягнутися до найближчої гілки. Все було намарно.
— Що і вимагалося, — з глибоким вдоволенням оголосив Гаррі. — Я давно міг тебе проштрикнути, але навіщо мені брати зайвий гріх на душу? Я й так в боргах перед Всевишнім. Потопай собі, мій славний Епіне. Я тобі заважати не буду.
Дівчинка відчайдушно рвонулася — і провалилася просто по пояс. Жах скривив її милі риси.
— Гаррі, — благала вона. — Заради всього святого! Витягніть мене! Я не претендуватиму на свою частину! Забирайте її! Або зарубайте мене! Тільки не полишайте гинути у цій гнилій ямі!
— Рубати тебе я не буду, це суперечить моїм переконанням, — зітхнув Логан. — Залишити живим не можу — я не ідіот. Не говори жалісних слів, вони крають мені серце. Ніні! — вигукнув він. — Нічого не хочу чути! І не хочу бачити, як ти потонеш. У мене надто чутливе серце! Сподіваюся, коли я повернуся з возиком, від тебе залишаться самі бульбашки.
Він повернув назад до галявини, затиснувши вуха долонями.
Я повз по землі, волочачи крило. Я був близько. Але чим я міг зарадити моїй бідній дівчинці? Що я міг для неї зробити?
Тільки одне: загинути разом із нею.
Я сів їй на плече і закрив своїм крилом її очі, щоб вона не дивилася, як до грудей підступає каламутна рідота. Я почувався так, наче стояв на містку корабля, що гине. Можна сісти в човен і втекти, але справжній капітан не покине своє судно. «Будь проклятий, паскуднику! — крикнув я вслід Логану. — Боже, якщо Ти є! Покарай його!»
Не думаю, що ірландець мене почув. Однак мене почув Той, із ким Гаррі вів свої паскудні розрахунки.
З-за вкритого багряними квітами куща, схожого на неопалиму купину, вихопилася чорна рука. Вона була потужна, як каральна десниця архангела Гавриїла. Кущ, оживши, звалив на потилицю штурмана ляпасом, від якого той гепнувся замертво, та ще й проїхав носом по землі.
А потім із заростей з гуркотом і тріском, наче Афродіта з піни, вийшла Чорна Королева, розлючена і велична.
Обличчя її припухло, очі налилися кров"ю.
— Сорсьє! — закричала войовниця хриплим басом. — Тут мез ом ансорселе! Тут морт! На муа! Муа тро форт![41]
Я зрозумів: навіть слоняча доза снодійного виявилася недостатньою, щоб протримати богатирку в заціпенінні довше, ніж кілька годин.
ebooksa