Поруч, обмахуючись гілкою, сиділа Чорна Королева і перекладала накази своїм підлеглим.
Я не міг уторопати, що відбувається. Летиція пливе з дикунами в Африку? Але вона не вміє керувати кораблем, не знає навігації!
Виповз я зі свого імпровізованого укриття, спробував змахнути крилами — вийшло. Вони висохли і були достатньо сильними для польоту.
Що ж, в Африку, то в Африку. Куди моя дівчинка, туди і я!
За хвилину я був на шхуні. Сів на кормовий ліхтар, роззирнувся.
Виявилося, що з берега я побачив не всіх, хто перебував на містку.
Летиція стояла, Шаша сиділа, але була тут ще одна людина, яка лежала.
Гаррі Логан, блідий і змучений, валявся на палубі, прикутий до ноги королеви довгим тонким ланцюгом — певно, раніше на ньому тримали «чорний товар».
— Що тепер? — запитала його Летиція.
Штурман слабким голосом відповів:
— Все готове до відплиття. — Лишилося тільки крутити капстан і піднімати вітрила. — Він послинив пальця, ловлячи напрямок вітру. — Потихеньку. Досить форстакселя і клівера…
— Двох людей он до тієї штуки, крутити палки, — пояснила Летиція королеві. — Ще двом тягнути он за ті мотузки.
Шаша гаркнула:
— Шатумба зандезі уммарда! Кондола му ругнуда дангале кенде лабасесі! Шанда, шанда!
Дивно, але все вдалося: якір підняли, вітрило поступово розгорталося і наповнювалося вітром. Рівний, свіжий пасат віяв у східному напрямку, як і має бути в цьому сезоні. Вітер віяв у бік Африки і, якщо не трапиться якоїсь природної аномалії, за два-три тижні доправить Шашу та її людей до рідних берегів..
— Епіне, не залишай мене з цим чудовиськом, — розбитим голосом попросив Гаррі. — Ти не уявляєш, що вона зі мною витворяла сьогодні вночі! Не знаю, як я тільки залишився живим!
Чорна красуня любовно потріпала бідолаху за руду потилицю. Він втиснув голову в плечі, схлипнув.
— Жолі-ду пті ом, — проворкотіла Шаша. — Боку плезір пандан вояж.[42]
Логан заплакав.
Вона підняла його, наче болонку. Смачно поцілувала своїми бузковими губищами і посадила до себе на коліна.
ebooksa