Перша їхня розмова відбулася лише зранку, коли моя вихованка (зі мною на плечі) повернулася до себе після сніданку.
Служитель Господа сидів верхи на каронаді, займаючи собою майже весь вільний простір конурки. В руках у нього була старовинна книга. Я з подивом поглянув на обкладинку (то були «Проби» Монтеня у знаменитому виданні 1596 року не надто звичне читання для монаха); францисканець з не меншим подивом поглянув на нас. Я думав, що справа у моїй скромній персоні, та, як виявилося, помилився.
— Здрастуйте, святий отче, — шанобливо привіталася Летиція. — Я корабельний лікар Люсьен Епін. Прошу вибачити, що вчора, не запитавши дозволу, зайняв нижню койку. Вам у вашій рясі дертися вгору незручно. Якщо хочете, я перетягну свою подушку і ковдру нагору…
— Боже мій, — перебив її капелан. — Навіщо?!
На його порізаному зморшками обличчі сяяли яскраві, і аж ніяк не вицвілі з віком блакитні очі.
— Щоб вам було зручніше.
— Я не про те. Навіщо ви проникли на корабель, перевдягнувшись у чоловічий одяг, доню моя? — понизивши голос, запитав він. — Вчинок вкрай необачний і дуже ризикований!
Я ледь не звалився зі свого улюбленого місця, а дівчина скрикнула. Мені збоку було видно, як кров відливає від її щоки:
— Як ви… Хто вам… — залопотіла вона тремтячим голосом. — Капітан, так?
З упевненого тону францисканця було ясно, що відпиратися немає сенсу.
Озирнувшись на завісу, монах взяв її за руку, посадив поруч із собою та перейшов на шепіт:
— З ваших слів я роблю висновок, що капітан Дезессар втаємничений у вашу справу. Це вже зовсім дивно. Звісно, моряки менш спостережливі, ніж я, тому що у них інше ремесло, та все ж будь-яка випадковість може вас видати, і тоді…
Він похитав головою.
— Невже в мені так легко розпізнати жінку? — перелякано запитала вона.
Капелан зняв із неї капелюха і перуку. Оглянув, оцінюючи, подумав.
Я тепер сидів на верхній полиці і теж розглядав свою вихованку.
Руки, звісно, надто тонкі. Але для майбутнього хірурга це нормально.
Ступні трохи замалі, однак грубі черевики певним чином маскують цей недолік.
Надто делікатна шия — це так. Але в юнги Черепашки майже така сама.
На мій погляд, лікар Епін виглядав цілком переконливо.
ebooksa