— Щойно ми переїхали. 2011-го.
— Це ще не все, що я зміг нарити. В одній із газет я натрапив на некролог. У Соломії Соль була дочка, Анна Ярмуш. 4 січня 1989-го вона народила дівчинку, Софію, але майже відразу потому померла: я не знаю, чи в день пологів, чи наступного дня. Тобто це десь 4-го або 5-го січня. Я розумію, стільки часу минуло, але мали би зберегтися якісь записи. Жінки не щодня помирають під час пологів. Можливо, в Перинатальному досі працює хтось, хто пам’ятає, що тоді сталося.
— Ти хочеш, щоб я розпитала в мами?
Марк покивав. Соня зауважила:
— У місті є ще один пологовий будинок.
— Серйозно?
— Так.
Хлопець зітхнув. Отже, шанси ще менші.
Дівчина підколупнула нігтем прозору плівку на фанерному дискові й запитала:
— Це що в тебе?
— Нічого, — відмахнувся Марк. — У нас сьогодні урок однієї задачі з геометрії, то ми з дідом дещо придумали. — Він підхопив установку й рушив до шкільного входу. На ґанку, коли вони вже розходилися, Марк повернув голову до Соні й серйозно промовив: — Ну, ти однаково запитай. Раптом твоя мама щось дізнається.
42
На великій перерві хлопці з 8-А оточили Марка біля сходів у вестибюлі третього поверху. Хлопчак не задкував, але глянути на них остерігався. Лише раз окинув усю ватагу швидким позирком. Довкола нього згуртувалися майже всі, хто прийшов того дня до школи. Наперед виступили Лямчик із Божком.
— Ну що, пухлий, признавайся, — вишкіряючись, почав Олег Божко.
Марковим тілом піднялася хвиля жару.
— А що?.. Що таке?
Божко гикнув.
— Не дрейф, це я жартую. У нас до тебе справа є.
— Ага, — підтакнув Єгор.
— Ми хочемо звалити з геометрії, — пояснив Олег.
ebooksa