— Я не піду.
Олег Божко неправильно зрозумів його слова й зраділо висолопив язика.
— Хе-е, свій чувак!
Марк знову подумав про собак і вивільнив плече з-під його руки.
— Я сказав, що не піду з вами.
— Не гони! — скривився Божко.
До Лямчика та Божка проштовхався Мрозович.
— Сука, який же він кончений!
— Що ти сказав? — перепитав у Марка Єгор.
Мрозович не вгавав.
— Урод, бля!
— Тихо, тихо. — Єгор притримав Ореста, а тоді наблизив голову майже впритул до Марка. Зовсім нещодавно від когось зі старших він перейняв паскудну звичку, навалюючись, заганяти співрозмовника в кут. — Я не зрозумів, що ти сказав.
Марк відступив на півкроку та глибоко вдихнув. Очі бігали, наче в зацькованого звіряти.
— Робіть, що хочете, я залишаюсь. Я підготувався до уроку й нікуди не піду.
На кілька секунд запала мовчанка. Хлопці витріщалися на Марка, а той, скулившись до поту під пахвами, тупився собі під ноги. Зрештою Єгор Лямчик презирливо пирхнув і закотив очі. Олег Божко чвиркнув:
— Мудак, — і штовхнув Марка долонею в обличчя.
— Ми тобі це згадаємо, — крижаним голосом пригрозив Єгор.
Потому вся ватага, обурено гудучи, посунула сходами на другий поверх.
43
Зрештою ніхто не наважився втекти, і весь 8-А з’явився на шостий урок.
ebooksa