Жахослов ,

– Тобі б хотілося, аби це був він, чи не так, Кеті, – докинула Клара. – Справжній мелодраматичний лиходій. Тебе вижили з Англії, бо ти перейшла дорогу комусь на кшталт дю Руа. Наскільки приємніше було би викрити його, ніж дізнатися, що справжній убивця… ну, скажімо, Бертран Кайє? Жалюгідний покидьок, так само ниций і безпорадний, як і його жертви…

– Кайє? Розкопувач могил? Не розумію…

– Він був у виставі, Дароґа. Серед інших жахів. Ґіньйоль ввів його в п’єсу як приклад. Маленьке чудовисько у світі, де панують чудовиська великі.

– То ваша теорія базується… на п’єсі?

– Вона навіяна цією п’єсою, – сказала Клара. – Насамкінець Ґіньйоль виводить на сцену дю Руа і всю його банду та представляє їх як Легіон Жаху. Священик у сусідній зі мною ложі, який пускав слину і бурмотів «шльондра» щоразу, як катували Берму, просто збуряковів від люті. Маю визнати, я була здивована. Це дуже відрізнялося від решти вистави. Та й сама назва «Legion d’Horreur» звучить досить кумедно.

– Решта вистави – то одне суцільне паскудство, – зауважила Кейт. – Але цей номер стояв окремо. Майже як передовиця в газеті.

– Так… прикро. Я гадала, що Ґіньйоль – такий собі вільний дух природи, а не звичайний анархіст із бомбою в руці.

– Ти не розумієш задумки, Кларо. Цікавим і підозрілим є не публічний закид, а те, що всі мовчать.

– Мовчать?

– Чому ніхто не кинув виклик Ґіньйолю? Може, сам дю Руа вважає таку дуель негідною себе, але ж у нього ціла купа прибічників.

– Французькі дуелянти не мають уявлення про честь, – зауважила Юкі. – Битися на пістолетах – фі!

– З якоїсь причини Ґіньйоль має захист. Має дозвіл ображати людей, найбільш здатних заткнути йому рота.

– Скрізь вона бачить франкмасонів… або єзуїтів, – буркнула Клара. – Ти не краща за дю Руа з його нападками на євреїв.

Кейт відчула себе ображеною, але не здалася.

– Припускаю, що коли ми зрозуміємо, чому Легіонери потурають Театрові Жахів, то знатимемо, що стоїть за вбивствами. Якщо все настільки ж серйозно, як здається, то кажу з власного досвіду: ніхто не подякує нам за те, що ми надамо розголосу цій історії… якщо нам узагалі дозволять це зробити.

Перс ледь помітно всміхнувся. Рідко траплялося бачити його усмішку.

– Міс Рід, ви неправильно зрозуміли… Завдання нашої агенції – не викрити ці вбивства, а припинити їх.

Залишилося ще одне питання.

Кейт продемонструвала порізи на своєму рукаві.

– Ти була неуважною, – дорікнула Клара.