Жахослов ,

– Даррене! Як справи, чуваче?

Даррен у розпачі запустив руки у свої темні кучері.

– Я… я… тут! – загорлав він.

Вони із жахом уп’ялися в нього очима. Барбара заспокійливо підвела руку, намагаючись угамувати молодого актора.

– Гаразд, Даррене. Ми бачимо, що ти тут. Лише заспокойся. – Не зводячи з нього очей, вона стала викликати Кензі по внутрішньому зв’язку.

Комедіант піднявся і ступив до нього крок із розкритими обіймами, ніби надумав утішити. Даррен позадкував.

Мабуть, Кензі відповіла, адже Барбара повернулася до нього спиною і стала тихо розмовляти по телефону. Комедіант озирнувся на неї.

Барбара здивовано глянула на телефон і промовила:

– Пробач. Забула, що хотіла сказати. – І поклала слухавку. А тоді звела очі на Даррена.

– Даррене! А ти що тут робиш? У мене зустріч.

Комедіант крутнувся на місці.

– Гей, Даррене! Радий бачити тебе, друже!

Даррен кинувся тікати. Він біг, біг і все ніяк не міг зупинитися.

Нарешті, впавши на лаву, він обхопив голову руками і схлипнув. Може, так почуваєшся, коли втрачаєш розум? Мало бути якесь пояснення. Він випростався, витер носа краєм рукава і вирішив, що треба діяти.

Просто на нього йшов юнак в навушниках. Його віку. Даррен підвівся і гукнув його. Хлопець зупинився і вийняв один навушник.

– Ти знаєш мене, друже?

Хлопець кілька разів змахнув пальцем.

– Так. Так! Ти ж Даррен, правильно? З…

– Так-так. Гаразд. Глянь-но туди. – Даррен показав йому за спину.

Хлопець озирнувся, потім глянув на нього знову і здивувався, побачивши когось просто перед собою.