Непрохані

— Мого батька було убито, — нарешті промовив я.

Дивне відчуття — отак озвучити факт, який маячить десь на периферії свідомості увесь час, але сказати треба, бо більше ніхто не в курсі. Так, у цьому була дивина — і розрахунок. Проте коли існує людина, що мала право отримати зиск з цієї інформації, та людина — я.

Фішер вирячився на мене.

— Я не знав.

— Ти і не міг знати. Це сталося за кілька років після школи. Я був у коледжі.

— Хто його убив?

— Не знаю, — відповів я. Андерсон поїдав мене очима. — Ми так і не знайшли їх. Я був у коледжі, мама поїхала до сестри. Хтось вліз у будинок, батько пішов з’ясувати — він був не такою людиною, що ховатиметься. І його вбили — випадково, навмисне, не знаю — і пограбували дім. Взяли старий телевізор, відеомагнітофон, трохи коштовностей і вісімдесят доларів готівкою.

Фішер мав розгублений вигляд.

— Я не рівняю цю історію з твоєю втратою, — звернувся я до Андерсона. — Я тільки хочу сказати, що не можу повернути батька, і так само ти не можеш повернути своїх близьких. Хтось вдерся у твій дім, не маючи на те права, і забрав у них життя. Цей хтось не мав такого права. Питання в тому, що з цим тепер робити.

Десь хвилину Андерсон непорушно мовчав. Потім повністю повернувся до нас.

— А що я можу зробити? Копи вважають, що то був я.

— Розкажи нам щось, що могло б змінити їхню думку. Скажімо, про оцей чек, який ти отримав. На чверть мільйона доларів.

Очі Андерсона округлилися.

— Звідки ви знаєте?

Я кивнув на Фішера. Страшенно хотілося закурити. Ромова з Андерсоном навіяла на мене невимовний сум, і я більше не хотів, не міг з ним говорити.

— Я працюю зі спадком Джозефа Кренфілда, — почав пояснювати Фішер. — Я юрист. Ти був одним з небагатьох індивідуальних бенефіціарів, і я помітив, що чек не було переведено у готівку. Чому?

— Я не знав того Кренфілда, — відповів Андерсон. — Навіть не чув про нього. Й ось одного чудового ранку — цей ідіотський чек. Я гадки не мав, що з ним робити, куди подіти, що це взагалі. Втім, там був ще лист.

— Знаю, — кивнув Фішер. — То я його написав.

— І після тієї фігні ти ще чекав адекватної реакції?

— Що?