Непрохані

Білий велосипедист дав мені розумну пораду: поснідати. Треба пошукати щось гаряче й рідке, бо запах алкоголю стане на заваді в тій справі, яку я задумав. Щоб підготуватися до довгої пішої прогулянку по холоду до Пайк-Плейс-маркет — о цій годині щось може працювати хіба що там — я запалив цигарку. Голова боліла у трьох місцях водночас, а ще боліла спина, шия і права кисть. У роті стояла сухість радіоактивного смітника і приблизно такий самий смак.

Та все то були дрібниці.

Справжня біда полягала в тому, що ось уже півроку як поведінка дружини і її ставлення до мене змінилися, а відучора я почав підозрювати, що вона таки може мати коханця. І якщо та підозра справдиться, я не знаю, що я зроблю.

З нею — чи з собою.

У передпокої я просидів хвилин сорок — вивчав похмурі плакати на стінах і прибирав ноги з дороги, колись хтось проходив повз. Люди ходили різні — сумні, агресивні, хтось кричав, хтось, здавалося, вже ніколи не хотів говорити жодного слова. Я випив багато кави і кінську дозу анальгетиків, тому почувався трохи краще — і набагато гірше. Я почистив зуби, купив і вдягнув свіжу сорочку і загалом сподівався, що схожий на нормальну людину.

Нарешті мене покликав усередину чоловік без піджака, але з краваткою. Я пройшов за ним коридором до кімнатки без вікон. Відрекомендувавшись детективом Бланшардом, він запропонував мені сісти за стіл навпроти нього.

Кілька хвилин детектив вивчав інформацію, яку я записав для них раніше, а я чекав, несвідомо стискаючи металеві підлокітники свого стільця. Стіни у кімнатці були сірі, розради для очей — жодної. Доводилося дивитися на те, як детектив чи то намагається завчити мою заяву напам’ять, чи то подумки перекладає її на мову індіанців чайнук. Він був товстуватий, пастозно-м’який, і мав світле, пухнасто-летке волосся, — таке собі величезне, задоволене собою немовля. Я спробував відволіктися від цього видовища і зосередитися на власному диханні, заспокоїтися. Вийшло поганенько.

— Моя дружина, — повторював я хвилин через п’ятнадцять. — Вона зникла. Що саме у цьому факті вам здається незрозумілим?

— Що значить «зникла»?

— Її немає в готелі, де вона мала зупинитися.

— Мабуть, виселилася.

— Вона не вселялася. Не бронювала номер. Я ж написав про це у заяві.

— Як називається готель? «Гілтон»? У нас їх кілька, ви шукали не в тому.

— Ні. Готель називається «Мало». Там це теж написано… якщо ви справді читали те, що я написав там.

— Ага, «Мало», чудово. Чим займається ваша дружина?

— Працює у сфері реклами.

Він кивнув так, ніби професія Емі надавала йому важливу інформацію про неї чи про мене.

— Вона часто виїздить у справах?

— Сімдесят вісім разів на рік.

— Тобто досвід є. Видно, передумала там жити. Чи, може, була помилка реєстрації, довелося шукати новий готель.