Кім

Посмішка Ларган-сагиба свідчила, що комплімент припав до душі.

— Киньте його назад.

— Він розіб’ється.

— А я кажу кинути його назад.

Кім пожбурив навмання. Глек відлетів недалечко і розбився на друзки, а вода потекла між погано припасованими дошками підлоги на веранді.

— Я ж казав, що розіб’ється.

— То й що. Подивіться. Подивіться на найбільший шматок.

У заглибині уламка мерехтіла краплина води, наче зірка на підлозі. Кім пильно подивився. Ларган-сагиб м’яко поклав руку йому на потилицю, погладив її двічі або тричі, і прошепотів: «Дивіться! Він відновлюється, шматок за шматком. Спочатку великий шматок приєднає до себе два інші, праворуч і ліворуч… праворуч і ліворуч. Подивіться!»

Кім не зміг би повернути голову навіть, щоб урятувати своє життя. Легенький дотик тримав його, як у лещатах, а кров струмувала по тілу з приємним поколюванням. Там, де лежали три уламки, тепер був один, а над ним примарно виднілися обриси цілого глечика. Крізь нього видно було веранду, але посудина темніла і товщала з кожним ударом пульсу. Тим не менш, глечик — як повільно плинуть думки! — глечик розбився у нього на очах. Ларган-сагиб ворухнув рукою, і нова хвиля гарячих поколювань збігла від шиї.

— Дивіться! Він набуває форми, — мовив Ларган-сагиб.

Досі Кім думав на гінді, але тут дрижаки прокотилися йому по тілу і його свідомість, наче той плавець, що в оточенні акул з усіх сил намагається виштовхнути себе з води, вирвалася з полону пітьми і знайшла порятунок у… таблиці множення англійською мовою.

— Дивіться! Він набуває форми, — шепотів Ларган-сагиб.

Глечик розбився… тааак… тільки не вживати місцевої мови, нізащо, навіть не думати… але розбився… на п’ятдесят шматків, а два на три — шість, а тричі по три — дев’ять, а чотири на три — дванадцять. Кім відчайдушно хапався за це повторення. Він протер очі й обриси глека розтанули, мов дим. Ось потрощені черепки, ось розлита вода просихає на сонці, а он внизу поміж дошками просвічує біла потріскана стіна будинку під ними… а три на дванадцять — тридцять шість!

— Дивіться! Набуває він форми? — запитав Ларган-сагиб.

— Але він розбитий… розбитий, — задихаючись, відповів Кім.

Ларган-сагиб щось тихо бурмотів зо півхвилини. Кім зміг поворухнути головою.

— Декго! Дивіться! Він так само розбитий, як і був.

— Так само розбитий, як був, — повторив Ларган-сагиб, упритул дивлячись, як хлопчик розтирає собі шию. — Але ти перший із багатьох побачив його саме таким. — Він потер собі широкого лоба.

— Це також були чари? — підозріливо поцікавився Кім. Поколювання у венах зникло, і він почувався напрочуд бадьорим.

— Ні, це були не чари. Це було зроблено лише для того, щоб перевірити, чи немає тріщин у коштовному камені. Часом дуже добрі коштовності розлітаються на друзки, коли потрапляють до рук людині, яка знає, що і як робити. Скажіть, а Ви бачили обриси глечика?