Усі пожвавішали. Тимур пробурчав: «Уже місяць не було ікри, макуни вони, все-таки, прибульці…» Я набрав повну ложку і мимохідь подумав, що на цій планеті прибульці якраз ми. Сержан несамовито спитав у пухкої світленької Лери, чого вона так сяє, немов сама метала цю ікру? Лера образилася, і Кріс легенько з"їздив Сержану по потилиці. Той одразу вибачився перед Леркою. Він був не злий хлопець, але мова в нього працювала трохи швидше за голову, причому працював невтомно, а авторитетом для Сержана служив лише Кріс.
Того ранку я вперше був присутній на «розлученні». Так, по-воєнному, називався розподіл постів — кому який міст захищати сьогодні. Кріс одразу сказав, щоб Костя залишався у замку, допомагав дівчаткам: ті хотіли влаштувати прибирання. Костя, невисокий, худорлявий хлопчисько, скривився, але сперечатися не став. Сержан, Малек, Януш та сам Кріс вирішили йти на південний міст. Мабуть, Кріс побоювався нового нападу, ось і взяв у свою команду найкращих бійців. Найкращих… Я мимоволі глянув на Малька. Права Інга. Навіть якби Ігорка з колиски вчили битися на мечах, не міг він порозумітися з майже вже дорослими хлопцями.
Я разом з Ігорем-Довгим, просто Ігорем і Ромкою потрапив на східний міст. Ну а Толік, Меломан, Ілля та Тимур мали чергувати на західному мосту.
Кріс пройшовся повз нас, оглянув мечі. Мені дали в міру довгий, з широким прямим мечем і круглим ефесом, що цілком прикриває пензель. Тимур сказав, що для початківця — це найзручніша зброя. Важко було повірити, що в бою забавна дерев"яна іграшка стане справжньою зброєю.
— Ніби все гаразд. — Кріс глянув на сонце. — Ого вже високо. Пішли, бо мости зійдуться...
— Ходімо, — з незрозумілою іронією сказав Сержан. — Щоправда, Малек кудись подівся.
Обличчя у Кріса трохи здригнулося.
— Ну, що за несерйозність… — пробурмотів він.
Прибіг Малек.
— Я ходив пити, — діловито пояснив він.
Кріс кивнув головою.
— Ходімо. Тільки… Тім, поміняйся місцями з Дімою. Даремно я його поставив на східний міст, там небезпечніший, ніж на західному, а б"ється він ще погано.
Тимур не став сперечатися. А мені все одно було. Головне — не південний міст, де може бути Інга. Не дуже джентльменським, що не кажи, виявився її острів. На нашому дівча в сутичках не брали участі в жодному разі, хоч фехтувати та вміли. Перед сніданком я сам бачив, як Тимур фехтував із Ритою. Мечі в них залишалися дерев"яними — бій був несерйозний, тренувальний…
Кріс ляснув Малька, що переступав з ноги на ногу по плечу.
— Ходімо.
9. БІДА
Згадуючи вчорашню бійку на мосту, я готувався до чогось подібного. Як би не так! Ми неквапливо підійшли до середини мосту і зупинилися. Там уже сиділи (хто на перилах, хто прямо на мосту) троє хлопчаків, причому один – у мене навіть очі на лоба полізли – був негр. Цей негр цілком пристойною російською мовою нас гукнув:
— Тридцять шостий! Ви довго спати, ми вже вирішили хотіти вас будити!
Толик дружелюбно помахав йому рукою:
— Нас будити не треба, Саліфе. Ми завжди готові.