І сміються наші обличчя
На заплаканому екрані.
І за тінню задзеркальною
Повторюємо ми рухи,
Випав випадок унікальний:
Нас зловили відбитки.
Касета докрутилася до кінця, я хотів було перевернути її, але тут побачив Таню, що йде мостом. Вона тягла здоровенну каструлю - обід. Я подивився на наших «ворогів» — до них теж ішов хлопчик із важкою на вигляд сумкою.
Ми неквапливо пообідали. Поділились із дванадцятим островом хлібом, а вони почастували нас яблуками. Таня ще покрутилася серед нас, їй явно хотілося залишитися довше, але Толик без жалю прогнав її назад, сказавши:
- Мала ще. І не належить дівчатам на мостах чергувати.
- На другому острові належить! — ображено простягла Таня.
— Дівчачі казки, — відмахнувся від неї Толик. І пояснив мені, що про другий острів, який дуже далеко звідси, ходять чутки, ніби там при владі одні дівчата, а хлопчаків вони виганяють із острова або навіть убивають.
Таня пішла. Ми знову почали ледарити. Сонце повільно сповзало до води, а вітер робився дедалі сильнішим. Я зіщулився, по-перше, тому, що стало холодніше, по-друге, міст почав тихенько розгойдуватися, і від цього робилося моторошно.
— Як на гойдалці, — сказав Ілля. Його це тішило. — Ось під час шторму на мості цікаво. Іноді хвилі до середини дохльостують.
- Тут же сто метрів висоти!
- Побачиш.
І в цей момент на вежі замку блиснуло, в очі вдарив сонячний кролик.
— Чорт… — Толик схопився, вдивляючись у вежу. Пройшло з півхвилини, перш ніж блиснуло знову.
Ілля скривився. Меломан зняв навушники плеєра. Хлопці з дванадцятого острова насторожилися.
- Саліф! — Толік поклав меч на міст і пішов уперед. Негр, трохи повагавшись, залишив свій ніж і ступив йому назустріч. Кілька хвилин вони тихо розмовляли, потім Саліф повернувся до своїх і голосно, щоб усі чули, сказав:
— Хлопці, йдіть до замку. Перевірте як справи на північному мосту. Я один подежурю.
ebooksa