- Звичайно. З ними все гаразд?
- Так, сер ... коли в останній раз чув про них. Минулої ночі на нашій вулиці вибухнула бомба, і всі вікна вилетіли.
- Трохи прохолодно, чи ні? Як ви гадаєте, дуже безпечно залишати їх там?
- Цілком, сер, вночі вони відправляються в сховище на Хорсферрі Роуд. Їм там добре і затишно.
- Ви чортів дурень, що не відправили їх у Грейвні.
- Я починаю думати, що ви маєте рацію, сер. Але моя стара і чути про це не хоче. Розлучити мене з моїми дітьми? - каже вона. Ні в якому разі. Я б хотів, щоб ви поговорили з нею, сер. З того часу як ви дали мені цю роботу, вона дуже високої думки про вас.
- Я провідаю її через день або два. Я спробую переконати її.
Роджер пройшовся до будинку Джейн і зайшов, відімкнувши своїм ключем. Вона грала на піаніно.
- Я думаю, ви знаєте, що там пекельний наліт, - сказав він з посмішкою, відчиняючи двері вітальні.
Його слова супроводжувалися черговим вибухом зенітного вогню. Роджеру здалося, що літаки були прямо над головою.
- Я зізнаюся, я підозрювала це, - відповіла вона, продовжуючи грати вальс Шопена.
Роджер налив собі віскі з содовою. Гра Джейн була кращою, ніж ви могли б очікувати, і він слухав її з задоволенням.
- Ви взяли не ту ноту, любонька.
- Я зробила це навмисно.
Раптово вона зупинилася і повернулася на табуреті. Він побачив, що її обличчя під обурливим макіяжем було змарнілим, а очі змученими.
- Я більше не можу в’язати; я спускаю кожну другу петлю. Марно заперечувати це, Роджере, я просто до смерті налякана.
- Тоді чому, в біса, ви не виїжджаєте з Лондона? Нічому тримати вас тут, коли Іена немає. Їдьте додому. Там ви будете у безпеці.
Вона кинула на нього обурений погляд.
- Мені поїхати з Лондона? Та я нізащо в світі не пропустила б хвилювання.
Почувся глухий стукіт, і будинок злегка затремтів, подібно до тремтіння, яке проходить через корабель, коли по ньому вдаряє велика хвиля. Недалеко впала бомба.
ebooksa