- Звісно, що ні. Я ніколи цього не бажав. Бачите, я кохаю вас.
- Ви не поцілуєте мене?
Він трохи соромливо посміхнувся і злегка поцілував її в губи.
- Я дуже хочу, щоб ви були щасливий, Роджере, я зроблю все можливе, щоб стати для вас хорошою дружиною.
- Я знаю, що ви будите, кохана.
Здавалося, що там більше нічого було сказати, і Мей відчула полегшення, побачивши, як генерал мандрує до них. Вона глянула на годинник, коли він приєднався до них, і сказала:
- Я збираюсь залишити вас удвох. Я мушу йти і взятися за свої господарчі справи.
Повертаючись до будинку, вона відчула спокій на душі, якого не знала кілька днів. Тепер, коли вона прийняла своє рішення, вона була переконана, що зробила правильно; вона почувалася майже легковажною; вона не була єдиною людиною у світі, яка не могла мати того, чого хотіла, і у неї було відчуття, що з часом ця біль за Діком, ця гірка біль, стане менш жорстокою; можливо, одного разу це буде не більше ніж ніжним жалем. Можливо, потім вона навіть зрадіє, що відкинула надію на щастя. Лист, який вона написала йому, було важко написати і болісно; отримати це буде для нього жорстоким горем, але вона думала, що він зрозуміє, що у неї немає вибору. Принаймні, він ніколи не міг сумніватися, що він мав все її кохання. Вона була рада, що Роджер не попросив пояснити її зміну думки. Хоча в перший момент вона була дещо приголомшена тим, що він прийняв це так недбало, тепер вона побачила, було добре що він так зробив. Але з плином днів Мей була трохи спантеличена тим, що її розмова з Роджером, схоже, не призвела до значних відмінностей у їхніх стосунках. Він був приємним, дружнім і чуйним, навіть ніжним, але таким він був завжди. Вона запитувала себе, чи можливо щоб він не зрозумів всього, що вона мала на увазі близькість. Його відпустка підходила до кінця, і коли він піде, можливо, вона не побачить його знову кілька тижнів. Він мав у своєму кабінеті ліжко і спав там щоночі, так що, навіть якби її праця в Грейвні не вимагала від неї перебування там, було б безглуздо знову спільно налагоджувати домашнє господарство у Лондоні. Вона не збиралася робити справи наполовину. Якщо вона не зовсім ясно дала зрозуміти, що мала на увазі, що ж, вона повинна була зробити це зрозумілим; але це було нелегко. Вона все ще відчувала себе трохи дивно з Роджером; справа була не в тому, що вона дійсно боялася його, а в тому, що вона ніколи не відчувала себе з ним невимушено; хоча вона знала його майже все своє життя, вона ніколи не була близька з ним настільки, як вона знала, наскільки їй було б легко бути з Діком; можливо, саме їх подружні стосунки змушували її соромитися Роджера, і в будь-якому випадку статеві зносини були чимось, про що їй було ніяково говорити. Вона часто червоніла, чуючи, як Джейн говорить про них так грубо. За день до того, як він повинен був уїхати, нагодувавши дітей вечерею і помивши посуд, вона вирушила на пошуки Роджера. Вона знайшла його в бібліотеці, утопленим у величезному кріслі з книгою в руках. Він з посмішкою підняв очі, коли вона увійшла.
- Я хотіла знайти що-небудь почитати, - мовила вона.
- Є з чого вибрати, - сказав він, кинувши оком на переповнені полиці.
Як ніби вона нічого не мала на увазі, вона сіла на підлокітник його крісла і, обійнявши його за шию, запитала його:
- Що це ви читаєте?
Він показав їй. Вона не поворухнулася. Її щоки палали, а голос був не зовсім твердим, коли вона заговорила.
- Роджере, коли ми говорили про це днями, і я сказала, що хочу бути вам хорошою дружиною, я мала на увазі кожне слово. Я мала на увазі все, що це означає. Я не хотіла робити жодних застережень.
- Ви дуже мила, любонько. Я б ніколи не побажав вам робити те, чого ви не хочете робити.
Вона легенько погладила його по щоці.
- Вам не здається, що було б добре, якби у нас була дитина? Оскільки у нас її ще не було, немає причин, чому б нам не завести її зараз.
Він закрив книгу, яку тримав у руках, і, трохи повернувши голову, наполовину серйозно, наполовину посміхаючись, подивився їй в очі.
- Любе серденько, я думаю, що у мене є ідея, чому ви сказали те, що сказали днями. Це було дуже мило з вашого боку. Але я не думаю, що помиляюся, вважаючи, що це сталося через зміну думки, а не через зміну у серці. І в цих речах головне - серце. Я не надаю великого значення вікторіанському поняттю подружніх прав. Я не думаю, що сексуальні стосунки є дуже задовільними, якщо вони не виникають із взаємного бажання; якщо вони цього не мають, в цьому є щось досить принизливе для обох сторін, хіба ви не так думаєте? Є певні речі, які ніхто не може змусити себе хотіти. Боюся, мені недостатньо того, що на моєму боці має бути бажання. Бажання -кумедна штука, ви не можете змусити його прийти, воно приходить непроханим; можливо, одного разу бажання буде взаємним; я буду знати, знаєте, вам не доведеться мені говорити.
Вона дивилася вниз, не відповідаючи; сльози виступили на її очах і повільно потекли по щоках. Він взяв її руку і поцілував її.
ebooksa