- Вперед. Вони зі мною будуть в порядку.
- Нам же не потрібно мити обличчя, не потрібно ж, мадам? - сказав Ерні, як тільки мати повернулася спиною.
- Тільки поки я не умиюся сама,-сказала Джейн,- а я не збираюся робити це до тих пір, поки не буде сигнал відбою.
Саме тоді повернувся Роджер і розповів їй, що сталося. Бомба впала на вулиці прямо навпроти дверей, і двоє наглядачів були вбиті та чоловік, який якраз входив, був важко поранений. Але все одно вони повинні були привітати себе; якби бомба впала трохи правіше, вона влучила б точно в сховище, і кровопролиття було б жахливим. Роджер пішов, а Джейн уклалася на ковдри з дитиною по обидва боки від неї. Незабаром вони заснули. Вона лежала на спині палко бажаючи цигарки і витріщаючись на стелю.
- Яке ж чудернацьке життя, - пробурмотіла вона. Потім, подумавши про породіллю: - І боже мій, яке місце і час, щоб народити дитину.
16
Наступного ранку Джейн встала своєчасно, тому що в разі необхідності вона могла впоратися з надзвичайною ситуацією не гірше будь-кого іншого. Вона знайшла подругу в «Дорчестері», яка позичила їй сукню для виходу, і поспішний візит в магазини на вулиці Ріджент забезпечив її нарядом, достатнім на даний момент, щоб, коли Роджер заїхав за нею, вона представила вигляд, який був не занадто фантастичний. Оскільки це було лише трохи в стороні від їх шляху, вони вирушили поглянути на її будинок. Не залишилося нічого, крім голої стіни, на якій ненадійно примостилася ванна. Будинки по обидва боки були спалені, і люди вже розчищали завали. Проїжджа частина була всіяна битим склом. На цей раз Джейн не знайшлася, що сказати. Важкі сльози котилися по її розфарбованому обличчю.
- Не переймайся, люба, - сказав Роджер.
- Чорти б вас взяли, а я переймаюся.
Він поїхав далі. Сім"я тільки що закінчила обід, коли вони прибули в Грейвні. Всі вони, всі, крім Томмі, який пішов кататися на велосипеді, сиділи у вітальні і пили каву; і хоча це був будній день, Джим теж опинився там. Йому потрібно було сходити до дантиста, і він заскочив пообідати. Пані Хендерсон і Мей в"язали, а Дора слухала генерала, який розповідав їй, як би він вів війну, якби був прем"єр-міністром. Вона вже чула все це раніше, але, незважаючи на це, здавалося, слухала з зацікавленістю. Поява Джейн і Роджера була несподіванкою, оскільки він не зателефонував, щоб повідомити про їх приїзд, і Джейн, не давши їм ані хвилини перевести дух, пустилася в гумористичну розповідь про свої пригоди в попередню ніч. Вона вже кілька разів розповідала свою історію в «Дорчестері», так що тепер вона вже була надзвичайно барвистою. Вона перетворилося на фарс з ляпасами, настільки обурливий і абсурдний, що її слухачі в своєму сміху випускали з уваги той факт, що вона і Роджер врятувалися від смерті, хоча були на волосину від неї. Коли вона закінчила, Роджер встав і сів поруч з Дорою.
- Панна Фрідберг, у мене для вас погані новини, - сказав він. - Боюся, вам доведеться виїхати звідси. Вони посилюють контроль над чужинцями, і влада вважає небажаним, щоб ви залишалися в Грейвні.
Перш ніж вона встигла заговорити, генерал вибухнув гаряче.
- Я ніколи не чув такої нісенітниці, - закричав він. - Я знову піду і побачусь з головним констеблем. Ким, в біса, він себе уявив? Я дав йому свою особисту гарантію, що з Дорою все гаразд.
- Ми не можемо без неї обійтися, Роджере, - сказала пані Хендерсон. - Вона була неймовірно корисною і працювала дивовижно добре.
- Мені страшенно шкода, мати, але, боюся, що нічого не поробиш. Я знав, що це виведе вас з себе, ось чому я подумав, що мені краще приїхати і сказати вам самому. У будь-якому випадку, у мене тут є невелика робота.
Дора здавалася менш схвильованою, ніж інші; вона навіть злегка посміхнулася, коли звернулася до Роджера. У нього виникла підозра, що в цій посмішці було щось глузливе.
- Я вважаю, це через аеродром, - сказала вона. - Я ніколи не була поруч з ним. Насправді я не знаю точно, де він знаходиться.
- Це все доводить до сказу, весь цей бюрократизм, - кипів генерал. - Та вона нам як рідна дочка. Вона навіть не німкеня, вона австрійка, і вона така ж анти-нацистка, як і ми.
- Це все абсолютно вірно, - відповів Роджер. - У такий час неминуче, щоб люди зазнавали труднощів. Це не питання її інтернування. Це лише те, що вона мусить поїхати жити у якесь місце, яке схвалює влада. Вона чужинка, і вона повинна дотримуватися розпоряджень.
- Але вона не чужинка, - тихо промовив Джим. - Вона британська піддана. Вона моя дружина.
ebooksa