Час перед свiтанком

Пані Хендерсон перелякано ахнула.

- Не накручуйте себе, люба, - сказав генерал, насупившись. -У нього все добре. Ймовірно, він придумав лише якусь шкоду. Ви знаєте, який він молодий диявол.

Але вона була в жаху, і ніщо, що хтось казав, не могло її заспокоїти. Джим запропонував піти його шукати, але це здавалося марним. Єдине, що залишалось, це чекати. Вони змучили свої мізки, гадаючи про можливу причину його неявки.

- Він повинен знати, наскільки я схвильована, - сказала пані Хендерсон.

- Я впевнений, що він залишився десь тільки, щоб побачити щось захоплююче, - сказав генерал.

- Але тепер усе скінчилося, - вигукнула пані Хендерсон.

- Якби я не захворів на подагру, я б задав йому до біса добру порку, коли він повернеться.

Але коли у вхідні двері пролунав сильний, громоподібний стук бронзового дверного молотка, усі вони відчули викликаючий нудоту страх, що сталося щось жахливе. Джим підійшов до дверей і відчинив їх.

- Хто це, Джиме? - у відчайдушній тривозі спитала мати.

Увійшов констебль.

- Боюся, стався нещасний випадок. Ваш маленький хлопчик, мадам.

Пані Хендерсон приклала руку до серця і дивилася на чоловіка з враженими жахом очима. Генерал болісно підвівся на ноги і пошкандибав.

- Де він, констебле?

- Двоє хлопців Внутрішньої Гвардії тримають його.

Він дав знак невидимим чоловікам, які чекали біля дверей, і вони внесли тіло мертвого хлопчика. Настала тиша чорного жаху. Вони були приголомшені. Тоді Джим опустився на крісло і, закривши обличчя руками, розридався. Пані Хендерсон дивилася на дитину з застиглим обличчям. Дивитись на це було душероздираюче.

- Віднесіть його наверх, - сказала вона. - Покладіть його на ліжко.

Джим подумав, що вона говорить йому, і підвівшись, пішов у бік двох гвардійців, але мати його зупинила.

- Не торкайтеся його, - закричала вона. - Вам не соромно плакати, як жінка, за дитиною, яку ви не захищаєте, як чоловік?

Він задихнувся, почувши її слова, і з попелястим білим обличчям відступив назад. Джейн ступила вперед і торкнулася одного з гвардійців за руку.

- Я покажу вам дорогу. - Тоді своїй матері: Ходімо, мати.