Час перед свiтанком

- Джим, старина, я маю дещо вам сказати, і я думаю, що ви повинні це знати, - сказав він.

Джим дивився на нього чекаючи, а його бліде обличчя стало ще білішим. Роджер на мить завагався.

- Ми виявили, що мати Дори була не австрійкою, а німкенею. Її чоловік, батько Дори, був австрійцем. Він був соціалістом і анти-нацистом. Його дружина видала його німцям, і він був поміщений в концентраційний табір. Він помер там.

Роджер побачив, як напружилося обличчя його брата.

- Це не означає, що Дора поділяла погляди своєї матері або мала якесь відношення до вчинку, який коштував життя її батькові.

Джим не знайшовся, що сказати. Він сів на велосипед і поїхав. У нього було важко на душі. Він теж відчув полегшення від того, що Дора не прийшла в той ранок; він прокручував в розумі, що він повинен зробити, і у нього боліла голова; він відчував, ніби повільний вогонь всередині черепа спалював його мозок. Він боявся побачитися з Дорою. Він палко бажав, він відчайдушно прагнув, щоб вона пояснила ці викривальні факти. Навіть зараз, незважаючи на незаперечні докази, у нього була слабка трепетна надія, що вона якимось чином зможе виправдатися. Яким раєм було б, якби ці сумніви, які так жорстоко мучили його, могли б бути розсіяні, і, обійнявши її, він міг би благати її пробачити його за те, що він колись мав віроломство підозрювати її. Потім йому дещо спало на думку. Він розвернувся і поїхав назад, знову повз ворота Грейвні, в село. Він зайшов в єдиний універсальний магазин, який мало село, маленький магазинчик, в якому продавалися всі необхідні сільським жителям дрібниці, і попросив коробку з фьюзі.

- Хай вас господь благословить, пане Джим, - відповіла літня жінка, яка тримала його. - У нас не було жодної з них вже цілу вічність.

Він знову сів на велосипед і поїхав в котедж. Він знайшов Дору лежачою на ліжку в їх спальні і читаючою роман.

- Привіт, звідки це ви приїхали? - холодно запитала вона.

- З дому. Чому ви не прийшли туди сьогодні?

- Я не думала, що вони схочуть мене.

- Дітей ще треба помити та нагодувати.

Дора знизала плечима.

- Я була сердита на те, що ваша мати сказала вам. Це було жорстоко.

- Дурниці.

- Я не маю вашої здатності підставляти іншу щоку.

- Роджер приїхав.

- Ваша мати буде цьому рада. Він завжди був її улюбленим сином.

- Вчора ввечері було вбито кілька бідних хлопців, але зважаючи на це, аеродрому не завдано великої шкоди.

- О?