- Як би мені хотілося, щоб ви не були таким дратівливим, - різко сказала леді Софія. - Ви дійсно хочете, щоб Вінні вийшла за нього заміж?
- Звичайно, ні, моя люба. Я маю намір видати Вінні заміж за молодого Роксема.
- І ви гадаєте, що найкращий спосіб досягти цього, це дозволити їй заручитися з кимось іншим?
- Моя люба Софія, ви коли-небудь бачили, щоб я робив помилку?
- Часто! Хоча я повинна сказати, що ніколи не бачила, щоб ви це визнавали.
Канонік Спретт від душі розсміявся.
- Все доходить до того ж самого. Як типовий англієць, я ніколи не знаю, коли я переможений.
- Боже мій, що це за людина! - вигукнула вона. - Не можна навіть сказати, що сьогодні прекрасний день, щоб ви не витягли з нього собі компліменту. Пане Теодоре, самовихваляння - це не рекомендація.
- Панночко Софія, ваш ніс хоче висякатись, - швидко парирував він.
- На мою думку, це досить вульгарно, Теодоре.
Канонік Спретт знову розсміявся.
- Це так схоже на жінку: вона б"є вас, коли ви не бачите, а коли ви захищаєте себе, вона кричить: «Підла поведінка!»
- Дурниці!
Настала пауза, під час якої леді Софія, знаючи, як канонік палко бажає розповісти їй про Вінні, чекала, коли він заговорить, у той час як він, в рівній мірі розуміючи її цікавість, вирішив не вимовляти ні слова, поки вона не надасть йому задоволення, звернувшись до нього з запитанням. Леді першою втратила терпіння.
- Чому ж тоді ви погодилися на заручини Вінні з візником вугілля?- різко запитала вона.
- Тому що я вирішив, що це єдиний спосіб змусити її вийти заміж за Роксема.
- Чесне слово, Теодор, ви дуже незвичайна людина.
- Це, моя люба, факт, який цілком не вислизнув від моєї уваги, - відповів канонік Спретт, потираючи руки. - Я поставив вас на коліна, Софія. Зізнайтеся, що на цей раз ваш інтелект знаходиться у скрутному становищі.
- Нічого подібного!
- Гаразд, гаразд, я лещу собі ... - почав він.