- Чесне слово, не можу зрозуміти, чому я не відвідую бали частіше, - пробурмотів він. - Я навіть не підозрював, що вони такі забавні.
Лайонел стояв прямо перед ним, і він ляснув його по спині.
- Ну, мій хлопчику, ви насолоджуєтеся? Сподіваюся, ви не тримаєте на мене зла за те, що я позбавив вас вашої партнерки.
- Зовсім ні. Я насправді не дуже люблю танцювати.
- Ах, ви, молоді люди сучасності, такі неперевершені. Це жахлива річ, що, коли в дівчини гарні ноги сверблять за покритою лаком підлогою, вона змушена кинутись в обійми відсталому старику, як я.
- Це не виглядало, щоби панночка Дюрант потребувала багато примусу, - сухо відповів Лайонел.
Канонік бурхливо розсміявся.
- Ви вже заявили про себе? Це справді дуже мила дівчина, і ви маєте моє батьківське благословення. Я думаю, що ми зможемо прекрасно поладнати.
- Ні; я нічого не сказав.
- Ну-от, хлопчику мій, чому не сказав? Це ваш обов’язок одружитися, і ваш обов’язок - одружитися на грошах. У вас повинен бути син, і у вас повинно бути щось, щоби його утримувати. Я думаю, вам доведеться довго полювати, перш ніж ви знайдете когось із такими можливостями надати все необхідне, як Гвендолін Дюрант.
- Мені вона дуже подобається, - погодився Лайонел, дещо невпевнено.
- Тоді чому б вам не освідчитися сьогодні ввечері? Для такого діла немає нічого кращого за танці. Музика, квіти та веселість - все це налаштовує розум на любовні відносини.
- Це все дуже добре, але вона досить нервує, - засміявся Лайонел.
- Дурниці! Поведіть її в зимовий сад і пограйте з її віялом. Це змусить вас взяти її за руку. Потім сміливо обійміть її за талію; а решта піде сама за собою, або ви мені не син.
Лайонел знизав плечима і без ентузіазму посміхнувся.
- Я бачу, що пані Фіцхерберт тут, - сказав він недоречно.
- Справді вона? Я повинен піти і знайти її. Послухайте моєї поради, мій хлопчику, зробіть пропозицію Гвендолін сьогодні ввечері, і, можливо, вранці я сплачу за вас рахунок або два.
Він дружньо махнув рукою і зник у пошуках красивої вдови. Він виявив, що вона дуже зручно влаштувалася в кріслі, споглядаючи танцюючих з терпимим презирством. Вона співчутливо посміхнулася, піймавши щасливі очі дівчини, яка в екстазі захоплення кружляла по кімнаті. Вона з задоволенням кивнула, коли повз неї проходив гарний чоловік. Вона ліниво намагалася отримати якесь уявлення про характер, коли та чи інша фізіономія привертала її увагу. Але найбільше її радувала думка про те, що вона сама була всього лише глядачем. Принади середнього віку ні в якому разі не можна було зневажати; вона була вільна йти, куди хотіла, досить багата, байдужа до думок її оточуючих. Двадцять років тому вона мало не розбила собі серце на балу, тому що була змушена відсидіти п"ять танців поспіль без партнера, але тепер її головним бажанням було, щоб ніхто не заважав їй насолоджуватися цією різноманітною сценою.
Все ж таки, коли канонік Спретт наблизився, вона піднялась, щоб привітати його з усією видимою сердечністю. На ній були всі її діаманти і плаття, красиві лінії якого підкреслювали розкішність її фігури. Він подумав, що вона ніколи не здавалася більш величною.
- Чи можу я мати задоволення потанцювати? - запитав він, посміхаючись, але у самий формальний спосіб.