Код Катаріни

— Це нічого не доводить, — задумливо промовила Ліне.

— Та цього поліції було достатньо, щоб відпустити її коханого.

— Листа могли бути відволікальним маневром. Саме задля того, щоб витягнути його з тюрми.

Даніель застережно підняв руку.

— Стоп! Листи — наступний епізод. Зараз нам треба піти в студію звукозапису і все зшити докупи.

Вони пішли в студію. Даніель сів до пульта, Ліне зайняла місце за мікрофоном, розклала перед собою аркуші рукопису.

— Я щось непевна, як назвати вечір її зникнення, — сказала вона.

Даніель підвів на неї очі.

— Тобто?

— Сказати «вечір, коли вона зникла», «вечір, коли її викрали», «вечір, коли на неї напали» чи «вечір, коли її востаннє бачили»?

Даніель на мить замислився.

— Ліпше «вечір, коли вона зникла». Вичерпно й ближче до істини, як на мене.

Говорити в мікрофон, звертаючись до невидимих слухачів, виявилося набагато легше, ніж Ліне собі уявляла. Вона мала перед собою рукопис, написаний за всіма правилами сценарію і дидактики, і все ж говорила вільно, відчувала, що голос звучить рівно й невимушено.

Увесь час, доки вона промовляла в мікрофон, з голови їй не йшла фотографія Надії з маленьким братиком.

Ліне відірвалася від рукопису й тепер дивилася на мікрофон.

— У цьому подкасті найважливішим буде одне запитання, — почала вона. — Я ще нікого, з ким досі спілкувалася, про це не запитувала, бо не акцентувала на цьому уваги. Поліція ставила це запитання, зокрема, Лів Гове, яка останньою бачила Надію 18 вересня 1987 року. Запитання звучить так: «Чи мала Надія щось з собою? Чи тримала щось у руках, коли вийшла з дому, де відбувалася вечірка?» Або, щоб висловитися конкретніше: «Чи мала вона в руках торбинку, коли поспішно покидала вечірку на Ґліммерваєн?»

Слідчі питали про торбинку, бо це звичайна рутина в їхній роботі, як і опитування, у що саме була вбрана Надія на святі. Щодо торбинки, відповіді різнилися між собою. Чому запитання про торбинку аж таке важливе, ви дізнаєтеся в наступному епізоді серії подкастів під назвою «Загадка Надії Кроґ». А також довідаєтеся про викрадачів, які шантажували її батьків, і що вони вклали в конверт.

40

Ліне з розгону гепнула на канапу. Вона втомилася. День був довгий. Добре, що Тумас удома. Коли вона прийшла додому, він саме вклав Амалію спати, а вечеря вже чекала на столі. Сендвіч з куркою, беконом і сиром брі.

— А ти знав, що ми далекі родичі отого телевізійного кухаря? — запитала Ліне, відрізаючи шматок сендвіча.