Код Катаріни

Камери спостереження дозволили їм визначити часові рамки. Отже, Мартін Гауґен поїхав з дому в середу об 11.23, а повернувся у ніч з четверга на п’ятницю — через добу й шістнадцять годин. Перед від’їздом замовив собі новий паспорт і купив камери спостереження. Легко було виснувати, що до обох вчинків спричинилася поява загадкової записки: «Я все знаю». Записка явно налякала Гауґена. Стіллерові така думка подобалася. Налякані люди схильні до ірраціональних дій.

Адріан потер очі, відчув, що дуже втомився. Минулої ночі він спав лише три години і мав великі сумніви, що цієї поталанить поспати довше, хоч і склеплювалися обважнілі повіки. Уже давно зробив відкриття: втомлений — не те саме, що сонний.

Стіллер спостерігав на екрані за рухом червоної цятки. За якихось двадцять хвилин цятка завмерла перед будинком на Кляйвері.

Стіллер вийняв мобільний і смс-кою повідомив Вістінґові, що Мартін Гауґен повернувся додому.

36

Знову дзеленькнув мобільний. Вістінґ глянув на екран. Ще одне повідомлення від Адріана Стіллера, цього разу довше. Написав, що проглянув копії твердих дисків Мартіна Гауґена. Найцікавішими виявилися записи з його камер спостереження, які показали, що Мартіна не було вдома понад півтори доби.

Вістінґ відповів коротким «ОК». Підвівся зі стільця у вітальні й попрямував на кухню. Він нервувався і не знав, чого вчепитися, тож взявся наводити лад: поклав на місце дошку для нарізання хліба й ніж, що їх не прибрав після себе Тумас.

Мартін Гауґен поїхав з дому, маючи якісь свої на те підстави, якими ні з ким не бажав ділитися. Він збрехав про причину відсутності і колегам на роботі, і йому, Вістінґові.

Стеження давало їм тепер повний контроль за пересуванням Мартіна Гауґена в просторі й часі, та хтозна, де він був минулого тижня. Однак спосіб довідатися про це таки існував.

Вістінґ взяв мобільний і написав смс-ку Стіллерові: «Дані трафіку за минулий тиждень».

Стіллер зрозуміє повідомлення з ключових слів. Історія трафіку з мобільного телефону розповість, з ким Мартін контактував і де побував за півтори доби своєї відсутності.

Відповідь була блискавичною: «Шукаю».

Напевно, таки оті три слова, «Я все знаю», спровокували дивну Мартінову поведінку. Анонімне повідомлення було простим словесним монтажем, таким самим, як у листах викрадачів Надії Кроґ, і, мабуть, це налякало Мартіна.

То хто і що знав?

Вістінґ повернувся у вітальню. Він прихопив із собою з роботи теку з написом «Інґер Лісе Несс». Ця жінка, ймовірно, найліпше знала Мартіна Гауґена. Вони прожили разом багато років, перш ніж Мартін покинув її заради Катаріни. Але все, що вона сказала поліції, оцінювалося з кута зору її ментальної нестабільності.

Інґер Лісе Несс найбільше нашкодила тим, що крала пошту, тому Мартін і Катаріна не отримували комунальних рахунків, а це, відповідно, потягнуло за собою пеню й штрафні санкції. Вістінґ знайшов список речей, украдених у Катаріни й знайдених у комоді вдома в Інґер Лісе. Вістінґа мов обухом по голові огріло, коли його погляд зачепився за рахунок зі страхової агенції, датований 21 вересня 1987 року. То був понеділок після зникнення Надії, отже, Інґер Лісе Несс нишпорила в поштовій скриньці Мартіна Гауґена, коли Надія вже була в руках викрадачів.

На допиті вона зізналася, що свідомо переслідувала й допікала Мартінові й Катаріні, описала, як саме. Її вчинки, здавалося, були мотивовані злістю й образою на Мартіна Гауґена. «Ви не знаєте, який він насправді» — стояло в протоколі допиту. «Ви не знаєте, що він вчинив. Ви не знаєте того, що знаю я». Тоді її слова витлумачили як спробу утвердження справедливості й перекладання вини на інших. Тепер же з’явилися підстави підозрювати, що жінка, може, й справді щось знала.

37

Секція давніх і нерозкритих справ розташовувалася на шостому поверсі будівлі Кріпос, у східному районі Осло. Адріан Стіллер ще не встиг причепурити свій кабінет. Там було порожньо, лише кілька полиць зі звичайними теками, офісний стілець, простий письмовий стіл, а на ньому — комп’ютерний монітор.

Не так уже й багато годин він провів за тим столом. Його робота в «групі ДН» полягала здебільшого в постійних відрядженнях до різних поліційних округів, де на той час розслідували давні й нерозкриті справи. Якби не домовленість про інтерв’ю з Ліне Вістінґ, його сьогодні тут теж ніхто не застав би.